Боровся Голлівуд із привидом

Схильність людства мліти від круглих дат смішна й сумна. Лиш тільки випаде якийсь рік хоч би з одним нулем у порядковому номері — починається паніка, астрологи відбиваються від клієнтів, а «майстри культури», особливо кінематографісти, малюють картини майбутнього, одну похмурішу за іншу. В цьому плані дуже чутливий Голлівуд. Найпопулярніше страховисько на зламі віків, судячи з усього, — це тоталітаризм, усезагальний контроль, словом, варіації на тему «1984». Та оскільки в Голлівуді слабо собі уявляють, що таке диктатура — не в тій країні вони народилися — то всі ці страшні системи у них неминуче набувають технократичного характеру. Безперечний хіт сезону, фільм братів Вачовські «Матриця» саме з розряду модних техноїдних антиутопій. Хоча навряд чи можна назвати його фільмом-застереженням. Дуже ефектно зроблений, дуже шикарно відзнятий. Проте на чергову розмальовану комп'ютерами побрехеньку, на перший погляд, не схожий.

Такий собі скромний яппі, програміст за професією, Томас Андерсон (хакерське прізвисько Нео) несподівано зв'язується з дивними підпільниками, які відкривають йому жахливу правду. Виявляється, що та реальність благополучного Нью-Йорка наприкінці XX століття, у якій живе Нео — це всього- на-всього ілюзія, сон, навіяний Матрицею, великою і жахливою комп'ютерною системою, яка давним-давно поневолила людство і перетворила його на харч для себе. На молодіжному жаргоні така ситуація називається «засідкою». Усвідомлення грандіозності цієї засідки приводить героїв-підпільників до нової релігії (ще б пак!), віри у те, що з'явиться Обраний, який викриє обман і зламає Матрицю. Чи варто казати, що цим Обраним виявляється врешті сам Нео-Андерсон, адже грає його худий, витончений і тямовитий Кіну Рівз — йому і карти в руки. В фільмі Рівз проходить своєрідний шлях воїна, певною мірою подібний до шляху внутрішнього самовдосконалення за Кастанедою — теж учиться протистояти химерам мозку (але не свого, а комп'ютерного), стрибати у провалля тощо. В цілому, слід зазначити, що Енді та Ларрі Вачовські вміло використовують всіляку міфологію: головну героїню звуть Трініті (Трійця), наставник героя — Морфеус (бог сну в античних переказах), корабель підпільників — «Навуходоносор», є і справжня Піфія, а підлого агента Матриці звуть архістандартно — Сміт. Втім, безперечно, фільм сильний не стільки цими, досить поверховими, посиланнями на давні міфології, скільки видовищністю. Спецефекти зроблені навіть не просто яскраво — любовно. Рука братів Вачовські, авторів коміксів, не знає втоми; кажуть, що вони сам фільм напочатку принесли вже намальованим, майже покадрово. Їм, наприклад, недостатньо просто вліпити вертоліт у хмарочос — ні, спершу покажуть у надрапіді хвилю, яка пробіжить по склі від удару багатотонної машини, а потім уже полетять уламки; полум'я вибуху перші кілька секунд спливатиме і клубочитиметься, граючи всіма барвами, а потім тільки ринеться з ревом на глядача. І таке інше. Багата візуальність, підкріплена мораллю машиноборства, разом з елементами навколобуддійського містицизму і дають ту міцну суміш, яка робить «Матрицю» практично невразливою для стріл критики — принаймні, до появи нової, ефектнішої іграшки.

Можливо, до речі, її знімуть усе ті ж неугавні брати. «Матриця-2» у проекті є. Важко сказати, чи буде у цьому кіно свій момент істини. У нинішній «Матриці» такий момент трохи було не настав. Уже наприкінці всемогутній і вільний Нео-Рівз у вуличній телефонній будці оголошує світові, що ось зараз він повісить трубку, і все стане інакшим, але коли він кладе трубку на важіль, навколо не міняється нічого — лишається все та ж благополучна намальована машинами реальність. Якби десь так усе й закінчилося, був би дійсно сильний фінал — та режисерам захотілося наклеїти на обличчя нового Месії переможну усмішку, з якою він, уже зовсім мов коміксовий персонаж, летить у небеса. Дива не сталося — матриця великого кінематографа укотре виявилася сильнішою за художню оригінальність. Отже, можна бути впевненим у тому, що ніяких фатальних подій на зламі тисячоліть не відбудеться, бо для облаштування реальності нам пропонуватимуть усе ті ж старі, звичні й не дуже радикальні рецепти.