«Через музику його душі...»
У Львові згадували композитора Ігоря Білозіра
«День» у № 145-146 уже повідомляв про низку заходів, присвячених пам’яті Ігоря Йосиповича. Великий інтерес львів’ян викликала виставка світлин у приватній мистецькій галереї Василя Пилип’юка та концерт з участю творчих побратимів і друзів композитора, котрий у 45 років трагічно пішов із життя. Багато шанувальників та колег митця прийшли на Личаківський цвинтар, де встановили й освятили (через 13 років по смерті маестро) надгробок.
Люди середнього і старшого покоління добре знають пісні народного артиста України Ігоря Білозіра: «Пшеничне перевесло», «Світлиця», «Від Бога», «Перший сніг», «Весільний марш» — їх можна почути по радіо- чи телебаченню, на концертах, у родинному колі, як народні. І це, напевно, найвища похвала їхньому творцеві — композиторові, виконавцеві, лідерові вокально-інструментального ансамблю «Ватра» (1979).
Фотожурналіст Володимир Дубас надав для виставки понад шістдесят світлин зі свого особистого архіву і кожну з великою любов’ю підписав. Білозір із колегами-музикантами та родиною, на концертах і на футбольному полі, із сином Андрієм та дружиною Оксаною, в кафе й на пікніку в лісі, під час роботи й поза нею, веселий і засмучений... В експозиції є також кілька фото з велелюдного похорону композитора в останні дні весни 2000-го...
— Пам’ятаю кожну свою роботу, — розповів «Дню» Володимир ДУБАС, котрий товаришував із Білозіром близько 20 років. — Скажу відверто, що мені сумно... Але все ж таки радію з того, що продовжую пам’ять про свого товариша...
Окрема подяка власникові фотогалереї Василеві Пилип’юку, котрий, попри те, що його не було у Львові, надав зали під експозицію і привітав листом усіх, хто прийшов на відкриття виставки: «Мабуть, кожен відомий українець із нетерпінням чекав на увічнення пам’яті Маестро музики. Ігор був, є і буде завжди серед нас. Я щасливий, що львів’яни мають змогу бути на відкритті унікальної події — презентації персонального життєпису композитора, миті якого зумів закарбувати його друг — небуденний фотохудожник Володимир Дубас».
— Це не фото — літопис життя Ігоря, нашого життя, життя «Ватри», — зазначила перша дружина Ігоря Йосиповича — народна артистка України Оксана БІЛОЗІР, і назвала Дубаса «біографом Білозіра».
На відкриття виставки прийшли учасники перших складів «Ватри» Білозіра — Олекса Сердюк (саксофоніст, автор знаменитої «Чарівної бойківчанки».— Т.К.), вокалісти Марта Лозинська та Мар’ян Шуневич. Президент Фонду імені Ігоря Білозіра — син Андрій та директор-розпорядник Юрій Кедринський (барабанщик першого складу Білозорівської «Ватри». — Т.К.) наголосили, що головна мета їхньої благодійної організації — популяризація української музики, і представили чотири диски «Через музику його душі» із записами пісень композитора 1980—1986 рр.
...Багато людей зібралося й на Личаківському цвинтарі, де освячували надгробок зі скульптурою ангела, котрий пише ноти. Поет-пісняр Богдан Стельмах — автор текстів до «Світлиці» та «Пшеничного перевесла», заньківчани — народні артисти України Таїсія Литвиненко і Федір Стригун, поет Роман Лубківський, екс-львів’янин, котрий нині вже 20 років живе у Канаді, та екс-соліст-вокаліст «Ватри» Ігор Богдан, пересічні львів’яни й мешканці Радехова, звідки родом Ігор Білозір, вкрили його могилу квітами — як 13 років тому... Помолилися і заспівали «Світлицю»...
— Людина помирає двічі — коли випускає дух і коли про неї забувають, — сказала, стоячи перед ангелом, Оксана БІЛОЗІР. — Ігор залишив по собі велику духовну спадщину, і вона є унікальною, тому що торкнулася української сім’ї, української традиції, бо співав про маму, співав про тата і про сина. Отак, з нами, він творив українську спільноту — родини, сім’ї. Тому й поставили на могилі ангела — щоби Ігор залишився в усіх у пам’яті як ангел-охоронець української родини...
У Театрі ім. Марії Заньковецької відбувся великий концерт «Слід на землі» — пісні маестро виконували, зокрема Оксана Білозір та Антоніна Матвієнко, гурти ВІА «Ватра» та «19-й клас», Музична формація «Ватрові».
— У нас був як бренд від Львівської філармонії — «Ватра» від самого початку її заснування, 1971-го, коли гуртом керували Михайло Мануляк, а після нього — Богдан Кудла. Але тільки Ігор підняв «Ватру», бо його пісні торкаються душі, серця, — розповідає Мар’ян Шуневич (від 1979-го — соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії), — Білозір мав також пісні й суспільно-політичного змісту, наприклад — «Встань з колін, народе мій». Також «Сповідь», яку Ігор подарував мені 1996-го. Він часто мені сниться... Мені здається, що якби не сталося 13 років тому біди, то він і зараз був би дуже затребуваний. На жаль, досі немає збірки всіх пісень Білозіра — тільки на слова Стельмаха. А ще був Роман Кудлик, Петро Запотічний... Можливо, тепер Фонд це зробить. Я маю цілу концертну програму з пісень Білозіра та хочу, щоб діти знали його творчість.
— Ігор завжди був дуже позитивний, водночас — дуже суворий. Пам’ятаю всі наші репетиції, його робота завжди була результативна, — пригадує Марта ЛОЗИНСЬКА, солістка ВІА «Ватра» з 1979 року. — Завдяки наполегливості Білозіра ми мали успіхи. Я бачила Ігоря за три години до біди — поспілкувалися, посміялися... На той час ми вже розійшлися у творчості, але це жодним чином не відбилося на наших стосунках... Багато років викладаю в музичному училищі і вчу дітей пісень Білозіра — випускаю їх із тими піснями на конкурси, фестивалі...
