Чому українські театри не ставлять Вагнера?

Донбас-Опера довела, що сьогодні є головним академічним театром нашої країни. «День» в №214 і №224 вже писав про масштабний творчий німецько-український проект (фоторепортаж). А в суботу колектив Донецького національного театру опери і балету ім. А. Солов’яненка провів справжній майстер-клас.

На прем’єру легендарної опери «Летючий голландець» Ріхарда Вагнера (цей твір уперше було поставлено в Україні!) приїхали не лише донеччани — перша леді Людмила Янукович, глава облдержадміністрації Андрій Шишацький, голова облради Андрій Федорук, міський голова Донецька Олександр Лук’янченко, але й Посол Німеччини в Україні Крістофер Вайль, генконсул Німеччини в Донецьку Клаус Циллікенс, керівники оперних театрів Одеси, Харкова, президенти Вагнерівських товариств і «Гете-Інституту», а також усі ті, хто любить оперне мистецтво.

Над цим проектом працювали два роки. Постановка вийшла унікальною і дорогою (3,5 млн грн). Вистава створювалася за оригінальною партитурою автора і виконувалася німецькою мовою з українськими субтитрами.

Ініціаторами постановки виступили керівництво Донбас-Опери і Генеральне консульство Німеччини в Донецьку, яке придбало для театру оригінальний нотний матеріал видавничого дому Breitkopf. Колектив театру готувався дуже скрупульозно: були етапи попередньої підготовки, українським вокалістам довелося здолати мовний бар’єр, розучуючи німецькі тексти, було виготовлено унікальні декорації (їх вага 9 тонн!) і куплено відеопроектор, який дозволяє передавати бурхливе море, а всю сцену затулив величезний похилий поміст — імітація корабельної палуби, яку зафіксовано під кутом, створюючи певний 3D-ефект. Спеціально для вистави було пошито три сотні костюмів, перук тощо.

— Постановка опери Ріхарда Вагнера «Летючий голландець» — унікальний українсько-німецький культурний проект і початок низки заходів, присвячених 200-річному ювілею композитора, який ми відзначатимемо 2013 року. Те, що взялися за цю постановку, говорить про високий професіоналізм нашого оркестру, хору, балету і солістів. Я впевнений, що «Летючий голландець» стане сюрпризом для шанувальників опери не лише в Україні, але й у Європі, бо і на батьківщині Вагнера небагато театрів, знаючи складність цього твору, наважуються ставити його в себе на сцені, — розповів художній керівник Донбас-Опери Вадим ПИСАРЄВ.

— Сьогодні Донбас — не лише край металургії і вугледобування, а тут можна послухати оперу, поставлену на сучасному європейському рівні! — зазначив Генеральний консул Німеччини в Донецьку Клаус ЦИЛЛІКЕНС.

Нагадаємо, «Летючий голландець» — одна з перших опер Ріхарда Вагнера, написана за його власним лібрето. Вона побачила світ у Дрездені 1843 р. Існувало багато варіантів легенди про Голландця, перш ніж композитор кристалізував їх у свою оперу. Сьогодні цей твір входить до репертуару багатьох оперних театрів світу.

У Донецькому оперному театрі німецький режисер-постановник Мара КУРОЧКА дещо змінила лібрето: «В оригінальному варіанті це історія про нещасне кохання, у фіналі якої головна героїня Сента, щоб довести свою вірність Голландцеві, закінчує життя самогубством, кинувшись зі скелі. Я розповідаю «Летючого голландця» як сон-марення Сенти. Уві сні Сенти ми переживаємо події з її емоційного погляду. Перед нами з’являється обмежений, меркантильний, ворожий і зачерствілий світ, в якому правлять батько Сенти і Мері. Сента мріє про Голландця і бачить у нім омріяну рідну душу. У цій постановці для мене йдеться про те, щоб через історію Сенти передати відчуття життя XIX століття, наблизитися до нього, наскільки це можливо, виходячи з сучасної ретроспективи, оскільки я бачу сильні паралелі з нинішнім соціальним настроєм. Глобалізація, гіперкапіталізм, зрушення в цінностях ведуть до того, що одинак почувається безсилим... Це не перша моя постановка Вагнера. Для мене було важливо знайти те, що непокоїло людей у той час, і провести паралель із сучасним світом».

За допомогою унікального відеопроектора сценографи Торге Меллер і Момме Гинрігс зуміли створити ілюзію корабля, який пливе, бурхливого моря і навіть картини підводного світу. Здавалося, що морські хвилі ось-ось перекинуться до оркестрової ями, а потім затоплять всю залу для глядачів! А коли з’являвся корабель-примара, то видовище було настільки зачаровуючим, що глядачі забували дивитися на титри, захоплені приголомшливою музикою і «картинкою».

До постановки «Летючого Голландця» було залучено: Василя Василенка (головний диригент Донбас-Опери) і Михайла Синькевича (Маріїнський театр, м. Санкт-Петербург — він диригував прем’єрою), режисера-постановника — Мару Курочку (Німеччина), хормейстера-постановника — народну артистку України Людмилу Стрельцову, художників-постановників — Момме Гинрігса, Торге Меллера, Юлія Гарттунга (Німеччина); виконавець партії Голландця — Андреас Макко (Німеччина), Даланда — Вальтер Фінк (Австрія), Сенти — лауреат міжнародних конкурсів Леся Алексєєва (Національна опера України), а героїня в дитинстві — Ліа Бочарова (семирічна школярка з Донецька), хор і оркестр Донецького оперного театру ім. А. Солов’яненка.

Керівник проекту — генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Василь Рябенький; художні консультанти проекту: художній керівник Донбас-Опери — народний артист України Вадим Писарєв і директор компанії Pro Musica Classic Александер Янков (Швейцарія). Те, що вистава прикрасила афішу Донбас-Опери стало можливим завдяки підтримці українських і німецьких партнерів: Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної ради, Посольства Німеччини в Україні, Генерального консульства Німеччини в Донецьку, Німецького культурного центру «ґете-Інституту» в Києві і компанії СКМ.

— Дуже цікава режисура, багато нового в сценографії, — розповіла «Дню» відомий музикознавець, голова Вагнерівського товариства в Києві і постійний автор нашої газети Марина ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО. — Ця прем’єра — величезна подія для України. Не хочеться говорити про деякі зауваження, оскільки позитивне значно переважає негативне. У виставі були складнощі, але вони залежать від автора — Вагнера. «Летючий голландець» — перша реформаторська опера композитора, і тут у маестро є подвійний принцип. З одного боку, Вагнер рухається вперед, до цілісності твору, а з другого, — композитору заважали старі оперні умовності, які важко поставити на сцені. Оркестр, спочатку звучав дещо прямолінійно, а далі музиканти розігралися. Виконуючи твори Вагнера, дуже важливо як звучать духові та мідні інструменти, а це «ахіллесова п’ята» багатьох оперних оркестрів не лише в нашій країні! Але те, що колективу Донецької опери вдалося підняти таку складну партитуру — слава і хвала! Дуже добрий виконавець партії Голландця — Андреас Макко (Німеччина) — органічний співак, сподобався і Даланд — Вальтер Фінк (Австрія) — може останній і не володіє багатим і потужним голосом, але він по-акторськи витягує свою роль. Сента (Леся Алексєєва) — сценічна, але співачці ще не все однаково вдається (були нерівності у вокалі, особливо на початку балади), але загалом їй удалося створити цілісний образ героїні. Сценографія вистави приголомшлива! Особливо перший акт, а другий, де починаються вагнерівські труднощі (з соціальною умовністю), до кінця постановникам не вдалося вирішити. Дещо млява дія і щодо музики. Можливо, це було прем’єрне хвилювання...

Наступний рік у світі пройде як Рік Вагнера, але жоден із оперних театрів України, окрім Донбас-Опери не зважився на постановку зі спадщини німецького класика. Хоча нагадаю, що в Київській опері, за часів Булгакова, йшло п’ять опер композитора, а у Львові, до радянської влади, майже всі його опери ставилися. І в Харкові публіка чула вагнерівські твори. Добре, що нині в Донецьку відновили перервані традиції.

Знаєте, для мене незабутньою була постановка Гарі Купфера, показана на Байротському фестивалі. Він перший побудував виставу як передсмертні галюцинації Сенти. Героїня не розлучалася з портретом Голландця... Режисер Мара Курочка мабуть надихнулася тією виставою і теж вирішила зробити головним героєм не Голландця, а Сенту.

— Я порівнюю враження від цієї вистави з постановкою в Байройті (на Вагнерівському фестивалі). Тут у залі акустика гірша, але в процесі дії оркестр прозвучав досить переконливо, — поділився своїми враженнями кандидат мистецтвознавства, голова Вагнерівського товариства в Харкові Олександр СЕРДЮК. — Режисер Мара Курочка спробувала по-іншому поглянути на сюжет і розставити акценти. Що стосується солістів, то Даланд (Вальтер Фінк) мене переконав, а до Голландця (Андреас Макко) довелося звикати. Він і Сента (Леся Алексєєва) здалися дещо раціональними, і мені бракувало емоційної харизми. Але загалом вистава дуже хороша. Адже не слід забувати, що в нас Вагнер рідко виконується, він важкий композитор, і немає досвіду у наших акторів і музикантів.

...Коли вистава закінчилася, в залі довго не вщухали овації. Ця прем’єра для Донбас-Опери та й для всієї нашої країни стала зразком, на який потрібно рівнятися! А режисерам і сценографам усіх оперних українських театрів варто подивитися виставу, щоб зрозуміти, як по-новому можна ставити оперу, щоб у залі був аншлаг.

Знов поринути у вир вагнерівської музики і оцінити постановку Донбас-Опери, можна 12 грудня, а наступного разу оперу «Летючий голландець» можна буде послухати 14 і 17 лютого. Повірте, заради цієї прем’єри варто приїхати до Донецька!