Чистий футурист Богомазов

Цього року в квітні виповнилося 130 років від дня народження художника-футуриста Олександра Богомазова. Він був одним із засновників Академії мистецтв у Києві. Він вважав, що українські діти не повинні навчатися в Петербурзькій чи інших академіях, оскільки у них має бути власний мистецький навчальний заклад, який вибудує програму таким чином, аби вона відповідала темпераменту саме українського художника, — розповіла «Дню» старший науковий співробітник Національного художнього музею України Оксана БАРШИНОВА. — Відомий мистецтвознавець Дмитро Горбачов, посилаючись на певні джерела, говорить, що Олександр Богомазов разом із двома італійськими майстрами входить до трійки так званих чистих футуристів.

Роботи, які представлено на цій газетній сторінці, характерні для творчої манери художника і представляють різні періоди його творчості. «Київський пейзаж» типовий для футуризму, оскільки тут бачимо динамічні лінії, деформовані будівлі, наче схоплені оком людини, що мчить в автомобілі на великій швидкості, — саме тим раптовим поглядом, яким на світ дивилися футуристи.

Що ж до картини «Правка пил» — то вона є центральною роботою Богомазова 1920-х років. Тоді авангард переживав період теоретизації, ніби розмірковуючи над тим, який напрямок розвитку йому обрати. Він зайшов у глухий кут, оскільки, незважаючи на революційність своїх гасел типу «Нове мистецтво — нова країна!», авангардисти не могли задовольнити «художні» потреби радянської влади. Тому і Малевич, і Богомазов присвячують себе викладацькій діяльності, заглиблюючись у теорію, хоча з часом усе ж повертаючись до фігуративу.

Чому авангард не «зійшовся» з новою владою? Причина може полягати в тому, що у 1920-ті роки формувалася вже нова владна доктрина і художники зрозуміли, що вони приречені на нове міфотворення — соцреалізм: тобто створювати дійсність, яка виглядатиме подібною до «натури», реалістичною, але при цьому буде квазіреальністю. А сенс авангардизму полягає в прямуванні до безпредметності, до знищення образу, висловлення абстрактних понять. Влада, зі свого боку, швидко зрозуміла, що будь-який авангардист (і це особливо прослідковується в творчості Малевича) створює свій власний світ, відірваний від тих завдань, які передбачало мистецтво як ідеологічна зброя. Вона зрозуміла, що авангардний світ не виконуватиме соціальні замовлення.

А футуристи читали філософські тексти. Перш за все, Анрі Бергсона, Ніцше (адже футуризм великою мірою живився ідеями надлюдини), спілкувалися між собою. Спогади письменника Юрія Смолича, видані в Харкові в 1960-ті роки, свідчать про спілкування між митцями-футуристами: і художниками, і літераторами. Так, Анатолій Петрицький, який на початку своєї творчості тяжів до кубізму, наприкінці 1920-х років зробив серію портретів українських письменників, музикантів, літераторів, художників. Серед цих робіт — портрет Михайля Семенка, що дивом зберігся і зараз є в колекції нашого музею.