Даніеле Аджiман: «Усі труднощі ви здолаєте, а мистецтво допоможе зцілити душі»

Київській «Попелюшці» чомусь не щастило! Нагадаємо, чотири роки тому в Національній опері України відбулася міжнародна прем’єра, яку поставили італійський режисер Італо Нунціата і диригент Володимир Кожухар (також над оперою-казкою працювала велика команда українських митців), але вистава не стала прикрасою столичної афіші. Цьогорічна зима (протистояння на Майдані, загибель Небесної Сотні, потім траурні дні) не дали шанувальникам оперного мистецтва почути справжню «Попелюшку», а збитий 14 червня терористами літак під Луганськом і загибель 49 військових знову приніс новий біль і великий сум в Україну... У суботу біля Російського посольства відбувся пікет, який завершився погромом будівлі, пошкодженими автомобілями дипломатів і запам’ятався співом Андрія Дещиці (тодішнього керівника української дипломатії), який, заспокоюючи натовп, процитував слова з популярної пісеньки футбольних фанатів, також у вечорі свою позицію проти кремлівського вождя продемонстрували й хористи Національної опери. У третій картині першого акту «Попелюшки» на бочці, де свій «наказ» пише «виночерпій і розпорядник, управитель карнавальний, перший пан у винокурнях» Дон Маньїфіко, можна було прочитати... салоган: «Путін...», який з подачі харківських ультрас уже розійшовся світом, і ця фраза нині — хіт в Інтернеті! От і виходить, що сьогодні політика лізе в усі дірки, а діячі мистецтва опиняються в цьому коловороті...

Дирекція театру виставу не переносила, й оновлену постановку в Національній опері все ж показали (а в неділю в Україні оголосили жалобні дні). Треба подякувати маестро Даніеле Аджіману, який вдихнув нове життя у виставу і зумів передати всю красу феєричної, але дуже складної для виконання музики Джоаккіно Россіні. У оркестрі кожен інструмент вів свою партію, а разом оркестранти продемонстрували злагоджений ансамбль, хористи і солісти співали на одному диханні, а слухачі насолоджувалися прекрасними голосами. Скоромовки і речитативи лунали легко, і майже кожна арія і сцена закінчувалась оваціями публіки. Головні партії виконали: Анжеліна Швачка (Анджеліна-Попелюшка), Микола Шуляк (Дон Раміро, принц Салерно), Богдан Тарас, (дон Маньїфіко), Ігор Мокренко (Дандіні камердинер), Олександр Мілєв (Алідоро, філософ, наставник дона Раміро) Ольга Фомічова (Клорінда) і Ольга Нагорна (Тізбе). Казку-оперу «Попелюшка» з величезним задоволення дивилися як дорослі так і діти.

Після вистави «День» поспілкувався з маестро Д. Аджіманом.

— Зараз чимало закордонних артистів і музикантів скасовують свої гастролі в Україні через нестабільну ситуацію, бойові дії терористів-сепаратистів під орудою російських диверсантів на сході нашої країни. Ви не боялися їхати в Київ?

— Питання їхати чи відмовитися від поїздки в Київ переді мною не стояло. Добре пам’ятаю ту напруженість у лютому, коли в центрі столиці відбувалася Революція Гідності. Я жив лише у кварталі від вируючого Майдану і після репетицій ходив туди, і на власні очі бачив, як люди без зброї боролися за свою свободу, проти корупції, а також відстоюючи європейські цінності. Страх відчув, коли по ТБ побачив шокуючі кадри розстрілу майданівців. Вірю, що вони не даремно поклали свої життя за світле майбутнє України. Нині, коли приїхав у Київ, теж побував на Майдані. Він змінився, але свічки і квіти не дають нікому забути про полеглих... Перед виставою «Попелюшка» (з новин) дізнався про збитий літак під Луганськом і навіть подумав, що нашу постановку скасують, але дирекція театру запевнила, що всі квитки продано, в залі аншлаг, а жалобні дні керівництво України об’явило на наступний день. Утім, за лаштунками всі нервували, але технічний персонал, музиканти і артисти взяли себе в руки, й вистава пройшла на високому рівні.

Упевнений, що зараз народжується Україна як демократична держава, і це досить не простий шлях, але я вірю, що все у вас вийде, і ви дуже скоро віллєтеся в ряди ЄС; усі труднощі ви здолаєте, а мистецтво допоможе зцілити душі...

Для мене працювати над музикою Россіні завжди велика насолода. Підготовча робота з київськими митцями почалася ще взимку (прем’єра мала відбутися 20 лютого, але розстріл майданівців на вул. Інститутській і жалобні дні скасували всі культурні заходи. — Т.П.). Я був приємно вражений, що пройшло більш ніж чотири місяці, а оркестранти і вокалісти не забули тих настанов, які я їм дав під час репетицій. Артисти хору і солісти, а також музиканти показали себе дуже професійно й впевнено, хоча опера «Попелюшка» — надскладний матеріал для всіх виконавців. Нагадаю, зі творчістю Джоаккіно Россіні пов’язаний розквіт італійської опери XIX століття. Його музику відрізняють невичерпне мелодійне багатство, влучність, дотепність характеристик, але виконувати його твори важко, і за них беруться лише віртуози і справжні професіонали. Вважається, що россінівські твори підкорюються лише тим, хто опанував секрети італійської музичної школи бельканто. Мої українські колеги показали високий клас! Нам дуже приємно було разом репетирувати й виступати.

Коли мене запросили в Київ, то посол Італії в Україні (Фабріціо Романо — знаний меломан) і директор Італійського інституту Нікола Франко Баллоні запропонували, щоб я спробував відтворити на головній сцені вашої країни істинно італійську оперу Россіні з полегшеним оркестровим складом, і щоб музика лунала дуже легко (Аждіман вважається одним із кращих на сьогодні спеціалістів з оперної музики Россіні, Верді та Пуччіні не лише в Італії і в Європі, а й у Японії та Південній Кореї. Він очолює Симфонічний оркестр ім. Россіні в м. Пезаро на батьківщині композитора-класика. — Т.П.). Співпраця з українськими майстрами залишила у мене дуже приємні хвилини життя, а овації публіки після вистави стали найбільшою для всіх нас нагородою. Оркестранти і співаки тонко передали різні нюанси цієї величної музики. Вважаю, що Національна опера України — один із найкращих театрів світу, я в захваті від хору, оркестру — наскільки вони чутливі до музики Россіні. Треба зазначити, що хоча не всі вокалісти досконало володіють італійською мовою, але на сцені цього зовсім не відчувалося. Молодці!

— Ви як диригент працювали не тільки в Києві, а також у Одесі, Донецьку та Харкові, проводили майстер-клас для молодих диригентів...

— Українські музиканти і співаки мають хорошу школу, вони професіонали високого гатунку. Багато років тому я диригував в Одеському оперному театрі на запрошення знаменитої піаністки Діни Іоффе. У липні минулого року вперше побував у Донецьку, диригував «Маленькою урочистою месою» Дж. Россіні у Донбас Опері. Нагадаю, цей твір є підсумковим у творчості класика. Меса була створена 1863 року, за п’ять років до смерті Россіні... У рамках фестивалю AVE VERDI продиригував операми «Ріголетто» і «Бал-маскарад» на сцені Національної опери, потім — у Донбас Опері виконував «Реквієм». Також восени 2013-го виступав у Харківській опері (вистава «Ріголетто») і провів майстер-клас для десяти диригентів із різних країн світу, які по черзі управляли Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Віртуози Слобожанщини». Кожен колектив, з яким я працював, неповторний, але кияни мене найбільше вразили. Вважаю, що піар-службі театру потрібно активніше пропагувати ваших майстрів у світі, щоб більше меломанів за кордоном знали про українських митців, бо вони того варті.

— Музику Россіні називають мереживом. Слухачі в захваті, але для співаків і оркестрантів це екзамен, який не всі можуть скласти. В одному з інтерв’ю ви розказали, що починали свою диригентську кар’єру з виконання творів Пуччіні і Верді, потім додалася музика Масканьі та Леонкавалло. А зараз творчість Россіні для вас — головне та найбільше кохання?

— Кожен із композиторів має свою загадку, й диригенту з музикантами потрібно знайти «ключик». Але, на мою думку, Дж. Россіні — найгеніальніший, і він писав музику майбутнього! Я маю щастя працювати в Симфонічному оркестрі в місті Пезаро, який названо ім’ям цього дивовижного маестро, в місті, де народився Россіні. Знаєте, коли розпочинаю працювати над творами майстра, то не перестаю дивуватися силі його таланту, і кожен раз відкриваю для себе щось нове. Маестро був дивовижною людиною, автором 39 опер, духовної та камерної музики, яка надихає людей вже три століття!

— «Севільський цирульник» вважається вершиною творчості композитора. Маєте бажання продиригувати цим твором у Києві (ця вистава вже багато років прикрашає афішу Національної опери України)?

— Справді, найбільший тріумф мав Россіні 1816 року від постановки на сцені театру Argentina в Римі його «Севільського цирульника». Ця опера — не тільки найбільш геніальне творіння композитора, цей твір можна назвати своєрідним вінцем усіх італійських опер-буф. До речі, нагадаю, Россіні створив цю оперу в дуже короткий термін — за 20 днів! «Севільський цирульник» вважається найвідомішим твором маестро, і я з великим задоволенням, якщо на це буде згода дирекції Національної опери, попрацював би з українськими виконавцями.

— Ви займаєтесь і педагогічною діяльністю, українці у вас вчаться?

— Я викладаю в консерваторії в Мілані. У мене вчаться студенти з різних країн світу: є японці, корейці, китайці, росіяни та інші, а от українців ще не було. Сьогодні дуже потужно розвивається музичне життя в Китаї. Чимало студентів у нас навчаються, а китайці вражають надзвичайною працьовитістю. Наприклад, у Харків на майстер-клас я приїздив із своїми двома студентами, і це були цікаві дні співпраці з Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Віртуози Слобожанщини». Гадаю, наші контакти розширюватимуться. Із нетерпінням чекатиму на гастролі українських оркестрів і оперних театрів не тільки в моїй рідній Італії, а також по всій Європі.