«Дорослі» ювіляри

Це видання присвячено 30-річчю Чернігівського молодіжного театру. Та колектив не сприймає «дорослу» дату як привід для гучних святкувань. Адже всі ці роки театр спілкувався зі своїм глядачем по-дружньому, навіть інтимно, без жодного пафосу — в камерному (сцена на 107 місць), ще камернішому (бібліотека — на 30) та суперкамерному («Театр вдома» — візит двох виконавців прямо до глядацьких осель) форматах.

Ювілей відзначатимуть восени, продовжать взимку, а навесні пройдуть «Театральні хроніки» в жанрі «DJлекторіуму», кожна з яких відбиватиме окреме десятиріччя з біографії театру. І, звісно, буде показано головних «довгожителів» — вистави «Старший син» за Олександром Вампіловим та «Про Федота-стрільця...» Леоніда Філатова, на які незмінний виконавець провідних ролей Олександр Максяков регулярно приїздить аж з Дніпропетровська.

Книжка «Монастир для своїх», назву якої взято із присвяченої театрові давньої театрознавчої статті, теж геть не схожа на ювілейне видання помпезно-презентаційного штибу. Незмінний очільник театру, режисер Геннадій Касьянов, зібрав під одною обкладинкою ностальгійно-жартівливий есей Алли Пушкіної «Біографія часу» та вісім зовсім різних текстів, кожний із яких знаменує певний етап у житті Чернігівського молодіжного. Мовляв, ми це ставили, в нас вийшло непогано, тож, може, й іншим буде не зайве. У наявності також фото з вистав і перелік дійових осіб та виконавців.

Відкривають збірку «11 сторінок воєнної прози» — інсценізація Г. Касьянова, де використано твори Б. Васильєва «У списках не був зазначений» та «А зорі тут тихі...». Власне, з цього й почалася біографія театру, коли в травні 1985-го група акторів-лялькарів вийшла «з-за ширми», щоб спілкуватися з глядачем напряму, без посередників. Ще один текст того періоду — недооцінене (може, тому, що вистава, здається, потрапила трохи не у свій час? Як би вона пролунала зараз!) «Ювенільне море» Андрія Платонова.

Доволі знана, але малодоступна навіть у добу Інтернету «Лоліта» Едварда Олбі за Володимиром Набоковим, цілковитий ексклюзив — спеціально написана Юрком Іздриком п’єса за мотивами «Над прірвою у житі» Джерома Селінджера; чеховський «Вишневий сад» і «Мій бідний Марат» Олександра Арбузова в перекладах, відповідно, Петра Панча та Людмили Пархоменко; «Декамерон» Джованні Бокаччо, інсценований Аллою Пушкіною; раритетний «Український вертеп», скомбінований та виданий Олександром Кисілем 1916-го... Кожний текст — своєрідний, кожний — випробування для акторів, режисера, публіки.. Випробування, котре театр витримав.

Відкрився ж ювілейний сезон, як і годиться, прем’єрою — «Матінкою Кураж та її діти» Бертольда Брехта в постановці Геннадія Касьянова.