Фестиваль як ескіз майбутнього
У Києві на території Заводу залізобетонних конструкцій триває міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольфест»
Особливість «Гогольфесту» цього року має скоріше зовнішню причину: адже вперше за всі роки свого існування він відбувається у час війни. Найпомітніша прикмета цього — бійці батальйону «Азов», котрі стоять у різних точках фестивалю групами по двоє-троє, з прапорами свого формування, одягнені в чорне з голови до ніг, із закритими обличчями й збирають пожертви на потребу батальйону.
На щастя, святу це не заважає. «Гогольфест» явно додав у розмаху. Набагато комфортнішим став зал академічної музики, а кінотеатр переїхав у краще пристосоване приміщення. Освоєно також два нові місця: «Фреш-сцена» і «Тихий хід». «Фреш-сцена» розташовується у довгому ангарі і віддана для альтернативної музичної програми, причому функціонування цього простору забезпечують виконавці власними силами.
Що ж до «Тихого ходу», то це, мабуть, найромантичніша локація. Знаходиться вона неподалік від заводу на станції моторних човнів на березі Дніпра. Власне, «тихий хід» — це таблички-попередження на вході та виході з огородженої понтонами частини річкової акваторії, призначеної для причалювання човнів. Тут всюди висять гамаки, тут міняються речами, грають на барабанах, займаються йогою та малюванням на папері, а струм для вечірніх кінопоказів забезпечують, крутячи педалі на велогенераторі.
Отже, «Гогольфест» знову виграє за рахунок ефектного місця розташування та атмосфери безперервної багатожанрової вечірки. Порівняно з попередніми роками тут значно більше найрізноманітніших ресторанчиків і кафе просто неба, сувенірних, екологічних та інших крамниць. Більше музики, більше картинок на стінах, більше веселощів. Загалом це в певному сенсі найартистичніший ринок у Києві, мистецтво і торгівля тут переплелися в несуперечливому поєднанні.
Можна просто блукати від крамниці до крамниці і від концерту до концерту, котрі, здається, тривають безперервно. Можна одягнутися з голови до ніг — в дальньому кінці відкрився цілий ярмарок авторського одягу і аксесуарів. Можна привести дітей — цього року про них подбали: є кілька місць, де малеча може побавитися, помалювати чи чогось навчитися, а в колишній залі «Авдиторіум» влаштовано велику дитячу зону. Загалом акцент на взаємодію з міською громадою став ще відчутнішим. Щодня проводять майстер-класи, семінари і лекції. Послухати читання п’єси, подивитися фільм або виставу, вчитися танцювати або щось самому робити руками хоч з паперу, хоч із соломи, хоч із глини (клас кераміки так і називається «Це глина») або просто побайдикувати в гамаку чи на соломі вибір на будь-який смак.
Завдяки всьому цьому серед одноманітних заводських стін на 10 днів створено автономну територію не просто свободи, а постійного творчого пориву, де митцем себе може відчути буквально кожен.
Що ж до основної програми, то, схоже, цього року зірками є наш прекрасний септет — жіноче фрік-кабаре Dakh Daughters. Таланту і працездатності цих сімох дівчат можна позаздрити. Вони беруть участь у перформансі відкриття. Вони виступають з електронним колективом Orkestronika з Франції, за жвавістю та енергією повністю перекриваючи французів. Вони є найбільш живою частиною театрально-документального спектаклю Вірляни Ткач «Глибинні мрії», присвяченого Донбасу. 19 вересня вони дадуть концерт з такими самими бешкетниками — культовими електро-панками з гурту «Хамерман Знищує Віруси» і явно ошелешать всіх на закритті фестивалю — вже анонсовано їхній спільний виступ із письменником і поетом Сергієм Жаданом.
І все ж таки головне — соціальний момент. На «Гогольфесті» можна провести цілий день всією родиною, не тільки розважаючись, а й дізнаючись щось нове чи роблячи щось власними руками.
Саме тут і прозирає майбутнє. Якщо ми по-справжньому рухатимемось у Європу, таких місць ставатиме більше, вірно й зворотне — саме такі ініціативи наближують нас до Європи. «Гогольфест» — це ескіз нової цивілізаційної реальності, котра в таких муках зараз народжується в Україні.
