Герой перший, герой останній
Доброго ранку, здрастуйте, смачного, пристебніть ремені, щасливої дороги. Зореліт старого Лукаса вирушає в новий політ по двадцяти роках штилю. Найвідповіднішим акомпанементом до цього польоту чомусь уявляється «Ода до радості». Знову мільйони обіймаються й об'єднуються, стоячи в чергах на цілком нову «Приховану загрозу», яка (от парадокс!) за сюжетом передує епізоди, що вийшли в сімдесятих. Геть-чисто всі знову прагнуть побачити великогабаритну казку про рицарів- джидаїв, інопланетних монстрів і про міжгалактичних принцес. Усе це набуває характеру світової пошесті; закиди з табору критики — мовляв, «Прихована загроза» значно поступається раніше зробленому — витвережуюче не діють. Публіка продовжує ломитися, квитки — продаватися. Розумне пояснення цього дати складно. Крім єдиного — усі ми, потрапляючи до кіно, стаємо дітьми. Адже віра в життєвість картинок, що рухаються на плоскому екрані, схожа на ті ігри, в які грав у дитинстві, мабуть, кожен; а смерть і подвиги в них виглядають умисне тільки з боку — ті, котрі самі грають, б'ються всерйоз. Здається, талант Лукаса в тому й полягає, що він доволі точно зумів пригадати ці ігри з їхніми безкомпромісними правилами — і запропонувати їх публіці.
Ефект виявився разючим. І головне, безвідмовним для всіх часів. І ось уже зараз, пройшовши довгим шляхом розчарувань, людство знову із захопленням пірнає у величезну космічну пісочницю — якщо й не вдасться самим зіграти в пасочки із планет і зірок, то хоча б подивитися, як відчайдушно це роблять інші.
Чомусь пригадався інший, присипаний зоряним пилом фільм, вірніше, фільми, зроблені в ті ж 70-ті в іншій півкулі Землі. Маю на увазі стрічки студії імені О. М. Горького «Москва — Кассіопея» та «Отроки у Всесвіті», що набули широкого розголосу свого часу, — наївна сага про те, як із десяток московських школярів вирушають на далеку планету, щоб звільнити її з-під влади роботів, що збунтувалися. Нині навряд чи хтось пригадає це кіно, а тогочасні піонери й комсомольці ним просто марили. Цілком можливо, що й задумувався він як своєрідна відповідь на західну «зореманію». Цікаве інше: чи шикувалися б зараз багатолюдні черги біля кас, вийди раптом продовження давньої історії, якісь там «Отроки у Всесвіті-2: вирішальний удар»? Запитання зайве.
Справа в тім, що радянська казка апелювала передусім до юних, до тих, кому випадало «будувати й жити», хто зачитувався замість підручників романами Єфремова, Бєляєва, Казанцева. Герої ж «Зоряних воєн» — це герої для всіх. З ними, цими неймовірними до комізму воїнами й чудовиськами, однаково добре й президентові, й школяреві, й домогосподарці, й інтелектуалові. Добрі, попри всі підступи темної сторони, Сили, безсумнівно, переможуть злих. І ця перемога залишить тривалий підбадьорюючий присмак у переважної більшості тих, хто вийде з кінотеатру. Перемога, звичайно, може бути істиною негідників, адже «Зоряні війни» — усього лише яскраво розфарбована ілюзія, як і будь-яка казка — а отже, вони безмежно далекі від будь-яких прописних і неписаних істин. За це їх і люблять. І вже вкотре підуть дивитися. І знову на радість усім романтикам, котрих завжди більшість у будь-якому кінозалі, доблесні небесні рицарі, останні герої сторіччя, здобудуть перемогу.
ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ (МАЛОВІДОМІ ПОДРОБИЦІ ПРО ІМПЕРІЮ ДЖОРДЖА ЛУКАСА)
...Надворі — 1973 рік. Уявіть, що ви голлівудський бос і ви зневажаєте наукову фантастику. У вашій приймальні — людина в джинсах і картатій сорочці. Він режисер фільму «Американські графіті» і протеже Френсіса Форда Копполи. Ви погоджуєтеся його прийняти. «Я написав шість сценаріїв, і я тут для того, щоб запропонувати перший — «Епізод 4». У давні часи в далекому космосі прекрасна принцеса стає заручницею злих сил, які хочуть підкорити Галактику». У 13-сторінковому синопсисі ви читаєте, як юнак на ім'я Люк Скайвокер об'єднується з гарненьким шахраєм на ім'я Хан Соло та симпатичною парою роботів Р2Д2 та СЗПО, щоб урятувати принцесу і відновити справедливість.
Вважається, що аудиторія наукової фантастики невелика, тому два голлівудські монстри сказали «ні». Навіть згода «Двадцятого століття Фокс» була нечіткою. Знаменита помилка: контракт зберігав для Лукаса права на всю сувенірну продукцію і продовження в разі відмови від півмільйонного гонорару. У результаті «Зоряні війни» одержали 6 «Оскарів», сиквели дозволили зібрати 1,8 мільярда доларів по всьому світу без урахування інфляції, і найбільші в історії показники продажу супутньої продукції додали ще 4 мільярди. Лукас виграв свою творчу свободу.
У нього немає боса, немає спонсорів, немає творчих обмежувачів. Йому належить студія, включаючи компанію з виробництва спецефектів. На ній створюються «Імперія завдає удару у відповідь» (1980), «Повернення джидая» (1983) і, нарешті, — «Перший епізод: прихована загроза».
Американська прем'єра «Прихованої загрози» тільки за перший тиждень прокату завдала збитків американській економіці на 293 мільйони доларів: люди натовпами втікали з роботи, щоб зайняти чергу по квитки.
На сьогоднішній день рекорд квиткової каси належить «Віднесеним вітром» (1,3 мільярда доларів у цінах 1999 року); на другому місці — «Білосніжка та сім гномів» (1 мільярд); третім номером ідуть «Зоряні війни» (825 мільйонів); ну, а «Титанік» зі своїми 600 мільйонами (враховуючи збори тільки в американському прокаті) видається просто невдахою. «Перший епізод: прихована загроза» може обігнати всіх.
Сьогодні «Зоряні війни» перетворилися на релігію. А створюється вона в чудовій долині за 400 миль на північ від Голлівуда. Скайвокер ранчо, яке розкинулося на пагорбах з отарами овець і стадами корів, має все, що тільки може знадобитися творцеві фільмів. Тут найпередовіші у світі технології допомагають утілити на екрані найбільш дикі фантазії, тут є зали, сцени, оркестри і театри. Однак ви можете ніколи не дізнатися про це. Технічні й адміністративні будівлі імперії Лукаса загублені серед лісів, де водиться багато бобрів, койотів, лисиць, оленів, черепах, є 110 видів птахів. Долина — іграшка Лукаса вартістю у 200 мільйонів доларів, які він туди вклав, його постійна турбота і місце, де він переховується від навколишнього світу.
Це майбутнє, яким би воно могло бути. Солярії — кожна третя кімната, машини працівників, здається, прилетіли з футуристичної виставки. Усередині ліфта, оздобленого гондураським махагоновим деревом, є отвір для ключа. Вставивши ключа, можна приїхати на секретний поверх, для якого в ліфті немає кнопки. Це відділ мистецтва, де були народжені Йода, Джар Джар Бінкс та інші фантастичні істоти елегантного світу «Зоряних воєн».
Лукас намагається створити навколишнє середовище, в якому люди не відчували б стресу. Тут є кімнати для сімей його працівників, їхніх дітей і програма навчання підлітків. Вони можуть працювати в гримувальному цеху, в транспортному відділі або там, де цікаво їм самим.
Як кожна імперія, компанія Лукаса має свою культуру. Індивідуалізм не вітається: коли Лукас шукав акторів для фільму, він набирав колектив, звертаючи увагу на те, як люди працюють разом. Сьогодні всі вони — зірки. Гаррісон Форд був теслярем, коли його запросили почитати текст за Хана Соло в діалозі, щоб замінити відсутнього актора. Він прочитав так, що отримав роль. І хоча кожен у команді Лукаса — професіонал найвищого класу, але жодної незалежної від Джорджа думки в районі ранчо не знайдеш.
Джордж Лукас створив справді нову міфологію. І нехай психологічне підгрунтя її перебуває на рівні недільної школи, але воно виявилoся запитаним: більшість людей незалежно від віку потребує торжества добра. Це не робить Лукаса Шекспіром. Однак для того, щоб стати сучасним ідолом, цього досить.
