«Грати, не гаючи часу»
Великі гастролі Львівського академічного театру імені Леся Курбаса (з 24 лютого по 2 березня) дають можливість киянам познайомитися не лише з експериментально-пошуковою діяльністю цього цікавого творчого колективу, далекого від комерційних інтересів, але й з акторами театру — вірними жителями «курбасівського дому». Особливе місце у ньому відведено молоді, яка, незважаючи на свій юний вік, вже є носієм ідеї великого українського митця. До молодого покоління належить і Марія Копитчак. Вона грала роль Філон у виставі «Наркіс» за духовними притчами Григорія Сковороди. У творчому активі актриси є образ Діотими у виставі за «Бенкетом» Платона; Дуні у виставі «Забави для Фауста» за романом «Злочин і кара» Федора Достоєвського; Дженіфер, у «Ma-na Hat-ta» за Інґеборґ Бахман. Після вистави «Марко Проклятий» за поетичними текстами Василя Стуса, у якій актриса грала роль божевільної Галі, «Дню» вдалося поспілкуватися з Марією Копитчак.
— Театр імені Леся Курбаса — досить специфічний: інтимний, сповідальний, пошуковий... Як вважаєте, чи готовий київський глядач до сприйняття таких вистав?
— До речі, я думала про це — особливо напередодні нашої першої вистави «Марко Проклятий» за поетичними текстами Василя Стуса. Але, мені здається, нерозуміння не має виникнути, адже ми намагаємося працювати чесно і щиро. Нас вчили грати, не граючи, і, думаю, незважаючи на досить специфічний матеріал та, можливо, для когось не зовсім звичні підходи до нього, те, що ми робимо, знайде відгук у душі глядачів, провокуватиме їх замислитися. Навіть ті глядачі, які звикли до більш розважальних жанрів, сподіваюся, не залишаться байдужими. Принаймні, мені б дуже цього хотілося...
— Відомо, що, окрім акторської роботи, ви опановуєте суто теоретичні дисципліни, навчаючись на психолога. Чи не стає це на заваді творчій реалізації?
— Ні, мені здається, навпаки, допомагатиме, як і будь-які додаткові знання. Справа в тому, що працюючи у театрі над створенням тих чи інших характерів, «формулюючи» певні образи, із намаганням щось для себе пояснити та мотивувати, у мене почало виникати безліч запитань. Тому ще на IV курсі університету я вирішила додатково навчатись. Можливо, я не стану професійним психологом, але я зможу пояснити для себе деякі процеси діяльності мислення, пам’яті, врешті, особливості творчості.
— Ви ще дуже молода актриса, яка працює з досить серйозним і складним матеріалом (творами Стуса, Сковороди, Платона). Чи хотілося б спробувати себе у більш легких, можливо, навіть розважальних виставах?
— Звісно, хотілося б. Я із задоволенням спробувала б себе у музичних жанрах — опереті, мюзиклі... Проте, думаю, у мене ще все попереду, а моя робота у серйозних, складних виставах не стане на заваді, а навпаки...
— З якими режисерами, окрім Володимира Кучинського, вам було б цікаво працювати?
— У мене є мрії, які стосуються співпраці. Хотілося б, наприклад, спробувати себе у виставах Андрія Жолдака (мені навіть складно пояснити чому, проте відчуваю, що це було б для мене дуже корисно), Някрошюса. Проте я задоволена тим, що відбувається у нашому театрі. І поки відчуваю, що мені ще є чому вчитися у моїх колег, буду черпати це джерело натхнення у Театрі імені Леся Курбаса. Вміючи досить тихо, спокійно співіснувати, тут ми можемо проявляти творчу ініціативу, розвиватися, професійно рости. Відносини режисера й акторів будуються на дуже простих засадах, взаєморозумінні.
— Чи мрієте про певні ролі?
— Дуже конкретних мрій з приводу ролей у мене немає. Ще студенткою мріяла про Джульєтту у виставі за п’єсою Шекспіра. Хоча й зараз ще не втратила сподівання на те, що мені вдасться зіграти цю роль. Мабуть, потрібно поспішати, поки я ще можу грати настільки юних героїнь. Мене приваблюють також глибоко драматичні, «співочі», психологічні ролі, наприклад, Едіт Піаф...
— Чи є у вас захоплення поза театром?
— Співати, співати й ще раз співати! Для мене це велике невичерпне захоплення. Нещодавно зайнялася йогою — до речі, це також допомагає у театрі. Якщо акторська робота розбурхує емоції та почуття, змушуючи іноді досить яскраво виявляти свій темперамент, то йога, навпаки, допомагає зосередитись, врівноважує, дозволяє досягнути певної внутрішньої гармонії.
