Картина — як монографія

Найбагатший у Європі князь Костянтин Острозький, знаменитий першодрукар Іван Федоров, підмайстри, вельможі, священнослужителі й... Біблія. Вже не писана, а видрукувана. Так виглядає історичне полотно про створення першого в Україні повного видання Святого Письма — Острозької Біблії. Картину писав київський художник Артур Орльонов. Це полотно — не просто мистецький твір, а своєрідна історична монографія, переконують науковці. Адже авторові вдалося точно відтворити ту епоху. Тож за картиною можна проводити екскурсії про те, як виглядали перші друкарні, як працювали середньовічні типографи і навіть, який одяг носили вельможі. У цьому, власне, й полягає унікальність полотна під назвою «Створення Острозької Біблії. Україна. 1581 рік». Картина  є складовою масштабного загальнонаціонального проекту «Україна: Історія великого народу». Уперше її представили загалу на Рівненщині — у містечку Острог. Адже саме тут побачила світ знаменита друкована Біблія.

«Острог на той час був потужним європейським містом, культурним і духовним центром. Водночас проект створення Острозької Біблії виявився доволі непростим навіть для дуже заможного князя. До речі, він від нього двічі відмовлявся. Однією з причин була відсутність першоджерела, яке можна було б взяти за основу. Однак завдяки значному інтелектуальному потенціалу, який вдалося зосередити тут, 1581 року Острозьку Біблію видали у місцевій друкарні. Наприклад, у поляків її аналог з’явився лише через 11 років», — розповів ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор ПАСІЧНИК.

Острозьку Біблію вважають шедевром тогочасного друкарського мистецтва. Іван Федоров видав 1500 примірників, фантастичний на той час наклад. Водночас нині офіційно нараховується 250 екземплярів Острозької Біблії. Вони зберігаються у 24 країнах світу. Над знаменитою книгою працював колектив вчених, переконує мистецтвознавець Микола Бендюк. Вона вважалася зразковою упродовж тривалого часу. Переконують, що у першій друкованій на теренах України Біблії, яка нараховувала 1256 сторінок, не було жодної помилки. Над нею, найімовірніше, працювали чотири редактори. Вони, очевидно, були вихідцями з різних регіонів. Це помітно за граматичними стилями. Водночас у Острозькій Біблії використовували різні за розміром шрифти. А це свідчило про те, що вона була призначена як для церковного, так і приватного користування. Адже священнослужителям під час служб зручніше, коли шрифт великий. Водночас ця потреба зникає, коли Святе Письмо читають удома, пояснив Микола Бендюк.

«Час, коли створювали Острозьку Біблію,  — то період воєн на виживання. Тим більше це були прикордонні території. Рука князя Костянтина Острозького більше звикла тримати меч, а не книгу. І при цьому він витрачав колосальні кошти на відкриття навчальних закладів, відкриття друкарень, видання книг. На запитання, чому так відбувалося, досі достеменної відповіді не знайшли, — прокоментував кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Борис ЧЕРКАС. — Водночас картина Артура Орльонова має науковий зміст. Друкарський станок, шафа, де зберігалися шрифти, стеля з балками, кут, під яким розташовували сходи у тогочасних приміщеннях, одяг вельмож і майстрів — усе відтворено з максимальною історичною точністю. Навіть полум’я на свічках, зображених на полотні, не мерехтить, а горить рівно. Це означає, що у приміщенні нема протягів. Їх, до речі, люди боялися. Бо від застуди тоді могли й померти. Загалом на картині відтворено матеріальну культуру тієї епохи». Водночас на полотні присутній і образ жінки. Цікавим є те, як її зображено — відкрите обличчя, руки, шия. Власне, її вигляд свідчить про гендерну рівність. Адже у той час жінка в Україні мала такі ж права, як і чоловік. Це прогресивна традиція, якої не було, скажімо, у східних сусідів, розповів Борис Черкас.

Жіночий образ на полотні художник писав ізі своєї дружини. «Я працював над полотном протягом півроку. Ще декілька місяців зайняли консультації з науковцями, — розповів Артур ОРЛЬОНОВ. — Та преш ніж взятися за роботу, я побував у Острозі на місці, де була друкарня Івана Федорова. Це допомогло пройнятися атмосферою. Я намагався відтворити усі деталі максимально достовірно. За винятком скла на вікнах. Воно у той період було грубим, а, отже, не таким прозорим. Мені ж хотілося, щоб із вікон було видно храм».

Такі полотна — ефективний спосіб зацікавити людей у вивченні історії, переконаний радник Президента України, очільник благодійного фонду «Схід — Захід разом», який ініціював загальнонаціональний проект, Володимир Зубанов. «Є чимало прикладів, коли історія країн заснована здебільшого на міфах. Водночас в Україні інша ситуація. Адже маємо чимало видатних подій. Тож у нас багато приводів бути патріотами», — підсумував Володимир Зубанов.