ХХ-й «КРОК» в особах
Не встигли висохнути на протоколі фестивалю печатки та підписи Високого Журі, як ювілейний анімафорум став щасливим ностальгічним спогадом для учасників, гостей і глядачів. Починалося все в Одесі, неймовірно святковій і особливо веселій напередодні Дня міста, де в розкішних блакитних водах басейну «Отрада-біч-клаб» немов потонула багатобарвність кроківської символіки, прикрашеної величезними кульками, що плавали на його поверхні. А у великому шатрі на екрані завдяки голові журі, відомому угорському художникові-графіку, живописцеві та письменникові Ференцу Цако, чарівні руки якого вміють «заклинати пісок», постали чарівливі образи пісочного шоу, які змінювали один одного.
Фестиваль багатий своїми ідейними натхненниками — його очолюють два президенти й один почесний президент. Ніжно улюбленого і старими і молоддю, творця багаточисельних, запалих у душу фільмів, серед яких неперевершений «Жив-був пес», співпрезидента, який представляє Росію, Едуарда Назарова, на теплоході не було. Він, на жаль, захворів. Але його колега від України, творець знаменитих «Пригод капітана Врунгеля», чудовий, ніколи не сумуючий Давид Черкаський, «Тримав руку на пульсі правильного курсу «КРОКу». При цьому не пропускаючи жодного перегляду, круглого столу, засідання клубу «Ре-анімації» і, звичайно ж, традиційного карнавалу.
Українська анімація, за яку не довелося червоніти, була досить широко представлена і в програмі фестивалю і в журі, членом якого був володар берлінського «Ведмедя» Степан Коваль. Правда, конкуренція була настільки сильна, що з фільмів Ірини Смирнової, яка запустила в політ своїх «Птиц» і Володимира Гончарова, що відзначив творчість Марії Приймаченко «Моїми роками»; Людмили Ткачикової, яка створила чудового «Лежибоку» і неповторного своєю енергетикою «ДахиБрахи — Карпатського репу» Олександра Даниленка; рукотворного «201» Олега Педана й іронічного, як завжди у Олександра Бубнова, «Шерлока Холмса та чорних чоловічків», тільки останній став дипломантом фестивалю в своїй категорії. Зате Олег Педан своїми чарівними руками створив пречудові варіації на теми образу «КРОКу» з металу, які стали почесними нагадуваннями про незмінну любов і відданість фестивалю. Генеральний директор «КРОКу» Ірина Каплична вручила їх другу та щедрому спонсорові анімаційного свята — французові Франсуа Соломону, незмінному ведучому всіх, без винятку, кроківських заходів — від протокольних до неформальних; письменникові Вадимові Жуку і, звичайно ж, незрівнянному Юрієві Норштейну.
Багато дітей «КРОКу» вже виросли і стали повноправними учасниками професійних програм. Тепер уже їхні послідовники підростають у творчій і наповненій радістю творення атмосфері фестивалю. Під керівництвом Маргарити Фучкіної була створена традиційна «данина» «КРОКу» — дитяча анімація, що викликала бурхливі оплески на церемонії закриття. У числі творців — дочка Володимира Войтенка та син Олександра Татарського, дві «прелесницы» Костянтина Бронзіта, чотирирічна ходяча емоція Маші Терещенко та інші.
Позаду суперечки та захоплення, шторми й екскурсії, радість зустрічей і гіркий присмак розлуки. Розлуки на цілий рік, протягом якого буде напружена робота зі створення нових стрічок для дітей і дорослих. Багато років тому Міністерства культури України та Росії прийняли мудре рішення про започаткування «КРОКу». Цього року фестиваль активно підтримали два фонди — Рената Ахметова й Арсенія Яценюка. Дуже хочеться сподіватися, що й у майбутньому «КРОКу» — бути!
