Кіно під час війни
Сьогодні у Москві відкривається 36-й Міжнародний кінофестиваль. Участь української картини — сумнівне рішення
В основному конкурсі ММКФ беруть участь картини «Беті та Амаре» Енді Зіге (Румунія, США, Іспанія, Канада, Німеччина, Ефіопія), «Так і так» Валерії Гай Германіки (Росія), «Притулок» Амікам Ковнер (Ізраїль), «Країна мрії» Петри Фольпе (Німеччина, Швейцарія), «Я око» Хаккі Куртулуш і Меліка Сарачоглу (Туреччина), «Хардкор Диско» Кшиштофа Сконечни (Польща), «Мій чоловік» Кадзуєсі Кумакірі (Японія), «Сентименталісти» Ніколаса Тріандафіллідіса (Греція), «Найнебезпечніша людина» (режисер — Антон Корбейн, автор культової стрічки «Контроль» про лідера Joy Division Яна Кертіса; також у «найнебезпечнішій людині» одну з останніх своїх ролей зіграв Філіп Сеймур Хоффман).
Найбільш спірною є, звичайно, участь українського фільму. «Брати. Остання сповідь» — повнометражний дебют Вікторії Трофименко. За основу сценарію 34 річний режисер узяла розповідь номінанта на Нобелівську премію з літератури, шведа Торгні Ліндгрена «Джмелиний мед». Зйомки разом з усіма підготовчими роботами та бюрократичними процедурами зайняли близько 5 років.
Делікатність ситуації в тому, що «Брати» беруть участь не просто в російському фестивалі, а у фестивалі під головуванням Микити Михалкова — відвертого імперіаліста, шовініста й вірного товариша Путіна. Звичайно, кожен режисер хоче для своєї роботи — тим більше для дебюту — кращої фестивальної долі, але змагатися за призи настільки неоднозначного конкурсу — сумнівне рішення.
І навряд чи тут можливе наведення мостів, про яке говорить Вікторія, — швидше участь українського фільму керівництво ММКФ, що набило руку в маніпуляціях, з легкістю зможе використовувати у пропагандистських цілях.
Вибір фільмів закриття і відкриття дуже показовий: відкриє фестиваль картина під більш ніж красномовною назвою — «Червона армія» — документальний фільм сина радянських емігрантів, американця Гейба Польськи про радянський хокей. А закриє ММКФ відверто комерційний блокбастер-антиутопія «Планета мавп. Революція» (Метт Рівз, США). Тобто фестиваль, по суті, обрамували два американські фільми, один з яких — про часи Холодної війни, а другий — про крах західної цивілізації.
З іншого боку, фестиваль може собі дозволити внутрішню фронду — в попередні роки його призами відзначали фільми на тему ЛГБТ або про справжній стан справ у російському суспільстві, а також стрічки режисерів з країн, з якими Росія знаходилася у відверто ворожих стосунках. Складні рішення доведеться приймати основному журі. Його очолює класик часів перебудови — режисер Гліб Панфілов («Початок», «Васса»). У складі фестивального ареопагу — режисер Абдерахман Сіссако (Мавританія), акторка Франциска Петрі (Німеччина), режисер Леван Когуашвілі (Грузія), продюсер Лоран Данелю (Франція).
Серед програм кінофестивалю, окрім основного конкурсу — конкурс документального кіна, в якому беруть участь вісім фільмів, конкурс короткого метра, спеціальні покази, програми «Європа плюс Європа», «Російський слід», «Божественний слід», «Далеке близьке», «Дикі ночі», позаконкурсний огляд кращої документалістики світу «Вільна думка».
Саме програми документалістики, за загальним визнанням — одна з сильних сторін фестивалю. Так, на «Вільній думці» покажуть переможця останнього Венеційського кінофоруму — неігрову драму «Римська кільцева» Джанфранко Розі (до речі, українські глядачі можуть переглянути її в рамках «Тижня італійського кіна», який також сьогодні розпочинається в Києві), нові роботи Алекса Гібні («Брехня Армстронга»), Годфрі Реджіо («Візитери»), Віма Вендерса («Храми культури»), Еррола Моріса («Невідомий відомий») та російського режисера українського походження Віталія Манського («Книга»), який нещодавно привозив до Києва свій найвідоміший фільм «Труба».
А з міжнародних фестивальних хітів підтверджено прем’єри учасників останніх Канн — «Слова, прощавайте!» (автор — жива легенда світового кінематографа — Жан-Люк Годар, Франція) та «Два дні, одна ніч» геніїв соціального кіна, братів Дарденн (Бельгія).
На ММКФ працюватиме кореспондент «Дня», і, таким чином, наші читачі зможуть дізнатися з перших рук не лише про події на фестивалі, але й про атмосферу в столиці країни, втягнутої у прямий військовий конфлікт з Україною.
