Книжка про Катерину Білокур — уже в книгарнях
Днями в Києві та Нью-Йорку представили заключну — третю — частину видання, присвяченого українській художниці зі світовим ім’ям
«Я, Білокур Катерина Василівна» — це подарунковий альбом, в якому вміщено рідкісні фото, ескізи, листи, котрі зберігалися в архівах музеїв. Матеріали для дослідження надали: Яготинський державний історичний музей, Меморіальна музей-садиба Катерини Білокур у Богданівці та Яготинська картинна галерея.
Упорядники, журналіст Валентина Клименко та художниця Ірина Пасічник, прагнули через відомості з архівних документів переосмислити роль Катерини Білокур у сучасному культурному контексті.
«Такий захід, як тут, у «Мистецькому Арсеналі», зараз проходить паралельно і в Українському музеї на Манхеттені. Саме тому книжки видавництва двомовні (українська та англійська), щоб наша країна могла гідно показати українську скарбницю світові», — повідомила Олена Осипчук, виконавчий директор «РОДОВОДУ», де вийшла друком новинка.
2010-го та 2011-го рр. видавництво випустило дві книжки про художницю з Богданівки: «Катерина Білокур: мистецька заповідь» та «Катерина Білокур. Мистецтво народне, наївне чи високе?», відповідно. Обидві альбомного формату, проте різняться тим, що перша має більше репродукцій, а друга — досліджень сучасних науковців, письменників, громадських діячів.
Дженніфер КАНН, американський мистецтвознавець, одна з авторів другої книжки, зізнається: «Без листів творчість художниці була не до кінця зрозумілою. Коли мені запропонували працювати над виданням, я доти не чула про неї. І була так здивована, побачивши роботи такого рівня! Відвідавши музеї та її житло, усвідомила, що талант може рости в надзвичайно тихому місці. А особливо мене вражає, як жінка без художньої освіти зуміла знайти сили, щоб стати відомою. Вона своїм сильним характером зробила все, щоб роботи експонувались. Я щаслива, що мені довелось, нехай і заочно, познайомитись із мистецькою спадщиною цієї художниці-феміністки».
Не лише для дослідниці з Техасу художниця була білою плямою на мистецькій мапі світу — навіть українці недостатньо обізнані з творчістю власних митців. Чому про таких постатей, як Катерина Білокур, мало говорять у сучасному інформаційному просторі? Організатори презентації вважають, що для виправлення ситуації необхідні спільні зусилля митців, музейників та журналістів. Також пролунала думка сміливіше вводити твори Катерини Білокур у великі кураторські виставки сучасних мистецьких проектів. Оскільки це завжди актуалізує художника, а також тому, що Білокур — новатор, її полотна актуально виглядали б з цьогочасними картинами.
Свою версію розповісти якомога більшій кількості людей про художницю висуває Костянтин КОЖЕМ’ЯКА, директор типографії Huss: «Внаслідок виховання раніше я не дуже сприймав мистецтво. Після того, як став співпрацювати з «Мистецьким Арсеналом», з’явилася зацікавленість і бажання вивчати. А коли побачив картини Катерини Василівни, то від них війнуло такою шаленою енергетикою, що в мене склалося враження, ніби я відчув все те, що й художниця, — її захоплення, цілеспрямованість, біль і величезне бажання створювати. Тому пропоную зробити перекидний календар з репродукціями Білокур, щоб вона була доступнішою для українців. А кошти, отримані від продажу, спрямувати на благодійну справу — передати в музей тощо».
