Коротко / КУЛЬТУРА

У цар­стві ко­льо­рів

У га­ле­реї «Сріб­ні дзво­ни» про­хо­дить пер­со­наль­на ви­став­ка Вла­дис­ла­ва Вах­руш­кі­на. Май­же всі кар­ти­ни, що її скла­ли, — кві­ти (ви­нят­ків тіль­ки два — «Амс­тер­дам» і «На­тюр­морт»). Вла­дис­лав Вах­руш­кін від­вер­то ми­лу­єть­ся сво­ї­ми ви­шу­ка­ни­ми мо­де­ля­ми, їх ек­зо­тич­ним за­бар­влен­ням, чу­до­вою фор­мою, аб­со­лют­но каз­ко­вою різ­но­ма­ніт­ніс­тю. Іно­ді це прос­то — «пор­трет квіт­ки» («Цар­ські ку­че­рі», «Ве­не­рин че­ре­ви­чок», «Фі­ло­ноп­сис», «Рі­вер­хо­ук»), але не­рід­ко — сво­є­рід­но «на­ма­льо­ва­ний вірш», їй прис­вя­че­ний («Пер­лин­ний роз­сип», «Прос­віт», «Вес­ня­на па­літ­ра», «Ве­чір у теп­ли­ці»), а ча­сом — не­мов би ці­ла се­рія, що пе­ре­дає пос­ту­по­ве роз­гор­тан­ня всі­єї кра­си квіт­ки, що роз­пус­ка­єть­ся — від са­мо­го «На­ча­ла» і до пов­ної пиш­нос­ті. Про­те, в усьо­му цьо­му не­має ні­чо­го див­но­го, то­му що Вла­дис­лав Вах­руш­кін — не тіль­ки ху­дож­ник, але й на­у­ко­вий спів­ро­біт­ник Бо­та­ніч­но­го са­ду, фа­хі­вець із ор­хі­дей, пе­ре­дає Ок­са­на ЛА­МО­НО­ВА.

Ба­бу­ня-­де­тек­тив­ни­ця

93-річ­на жи­тель­ка Ве­ли­кої Бри­та­нії Лор­на Пейдж опуб­лі­ку­ва­ла пер­ший у сво­їй ка­р’є­рі де­тек­тив під наз­вою «Не­без­печ­на сла­бість», що ви­я­вив­ся бес­тсе­ле­ром. На го­но­ра­ри і кош­ти, от­ри­ма­ні від про­да­жу не­ве­ли­кої квар­ти­ри в граф­стві Сур­рей, Пейдж ку­пи­ла прос­то­рий сіль­ський бу­ди­нок і зап­ро­си­ла сво­їх од­но­літ­ків, що ко­ро­та­ють вік у при­тул­ках для ста­рих, при­єд­на­ти­ся до неї, пи­ше len­ta.ru. по­си­ла­ю­чись на The Gu­ar­di­an. До Пейдж уже при­єд­на­ли­ся троє її ро­вес­ни­ків, а де­сят­ки ін­ших ста­рих зай­ма­ють чер­гу. «При­тул­ки для ста­рих бу­ва­ють та­ки­ми сум­ни­ми. Си­диш ці­лий день бі­ля вік­на, і не­має з ким по­го­во­ри­ти. І я по­ду­ма­ла, що бу­ло б доб­ре влаш­ту­ва­ти дім і сі­м’ю для ко­го-­не­будь, хто жи­ве на са­мо­ті в та­ко­му до­мі. Та й у мо­є­му ві­ці доб­ре ма­ти ко­го-­не­будь по­руч», — по­яс­ни­ла свою ідею пись­мен­ни­ця.

Де­тек­тив «Не­без­печ­на сла­бість» Пейдж на­пи­са­ла три ро­ки то­му, але во­на не роз­ра­хо­ву­ва­ла на пуб­лі­ка­цію. Текст книжки зна­йшла у ва­лі­зі її не­віс­тка. Ро­ман спо­до­бав­ся їй на­с­тіль­ки, що во­на вмо­ви­ла свою не­мо­ло­ду ро­дич­ку над­ру­ку­ва­ти йо­го. Лор­на Пейдж ма­ла певний лі­те­ра­тур­ний дос­від до де­бют­но­го ро­ма­ну: во­на пуб­лі­ку­ва­ла, го­лов­ним чи­ном, вір­ші і стат­ті в жур­на­лах. Те­пер, піс­ля ус­пі­ху ве­ли­кої кни­жки, во­на пи­ше збір­ку опо­ві­дань.

Вір­ту­аль­ний фес­ти­валь

Ви­дав­ниц­тво Ac­ti­vi­si­on Bliz­zard пла­нує ор­га­ні­зу­ва­ти в грі Gu­i­tar He­ro World To­ur вір­ту­аль­ний фес­ти­валь Ozz­fest, зас­нов­ни­ком яко­го є Оз­зі Ос­борн. Як по­ві­дом­ля­єть­ся в офі­цій­но­му прес-­ре­лі­зі, в цьо­му му­зич­но­му си­му­ля­то­рі та­кож з’я­вить­ся ко­пія ві­до­мо­го му­зи­кан­та. Роз­роб­ни­ки по­ві­до­ми­ли, що гей­ме­ри змо­жуть ви­ко­на­ти дві йо­го піс­ні — Mr. Crow­ley і Cra­zy Tra­in.

Ок­рім му­зи­ки Оз­зі Ос­бор­на в рам­ках вір­ту­аль­но­го фес­ти­ва­лю гей­ме­ри змо­жуть зіг­ра­ти ком­по­зи­ції та­ких гур­тів, як Me­tal­li­ca (піс­ня Trap­ped Un­der Ice), Sys­tem Of A Down (піс­ня B.Y.O.B), а та­кож Black La­bel So­ci­e­ty (піс­ня Stil­lborn).

Му­зич­ний си­му­ля­тор Gu­i­tar He­ro World To­ur офі­цій­но анон­су­ва­ли в трав­ні цьо­го ро­ку. Це пер­ша гра се­рії, в якій крім плас­ти­ко­вих гі­тар мож­на бу­де ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ба­ра­ба­ни й мік­ро­фон, пи­ше len­ta.ru. Гей­ме­ри змо­жуть не тіль­ки ви­ко­ну­ва­ти му­зи­ку ві­до­мих рок-­гур­тів, але і ство­рю­ва­ти влас­ні ком­по­зи­ції. Роз­роб­кою Gu­i­tar He­ro World To­ur для Pla­yS­ta­ti­on-3 і Xbox 360 зай­ма­єть­ся сту­дія Ne­ver­soft En­ter­ta­in­ment. За ство­рен­ня Wi­i-­вер­сії від­по­ві­дає сту­дія Vi­ca­ri­o­us Vi­si­ons, а роз­роб­ку гри для Play­S­ta­ti­on-2 до­ві­ри­ли сту­дії Bud­cat Cre­a­ti­ons. У про­даж Gu­i­tar He­ro World To­ur має на­дій­ти в жов­тні цьо­го ро­ку.

Поп­корн під за­бо­ро­ною?

Влас­ни­ки бри­тан­ських кі­но­те­ат­рів ух­ва­ли­ли рі­шен­ня за­бо­ро­ни­ти про­даж поп­кор­ну та ін­ших за­ку­сок, ос­кіль­ки, на їх­ню дум­ку, вжи­ван­ня їжі за­ва­жає гля­да­чам під час кі­но­се­ан­су, по­ві­дом­ля­ють РІА «Но­вос­ти». Уже в трьох ме­ре­жах кі­но­те­ат­рів, що ві­до­мі по­ка­зом «ін­те­лек­ту­аль­них» філь­мів, при­пи­ни­ли про­да­ва­ти бу­дь-я­кі за­кус­ки. Да­ні­ель Броч, який во­ло­діє ме­ре­жею кі­но­те­ат­рів «Eve­ry­man» у Лон­до­ні, за­я­вив: в 17 но­вих при­мі­щен­нях для кі­но­те­ат­рів, які він пла­нує прид­ба­ти, поп­корн не про­да­ва­ти­меть­ся. По­яс­ню­ю­чи при­чи­ни но­вов­ве­ден­ня, Броч за­я­вив га­зе­ті The Sun: «Це ні­як не уз­год­жу­єть­ся з куль­тур­ним ви­шу­ка­ним брен­дом, який я хо­чу про­да­ва­ти». А пред­став­ник ме­ре­жі «Pic­tu­re­ho­u­se» ствер­джує, що при­пи­нен­ня про­да­жу поп­кор­ну ви­ма­гає ба­га­то гля­да­чів. Що­до тре­тьої ме­ре­жі кі­но­те­ат­рів, «Cur­zon», то там ска­су­ван­ня про­да­жу поп­кор­ну ви­я­ви­ло­ся час­тко­во нев­да­лим. Ди­рек­тор із мар­ке­тин­гу «Cur­zon» Рі­чард Неп­пер за­я­вив, що в трьох кі­но­те­ат­рах ме­ре­жі гля­да­чі ви­ма­га­ли від­но­ви­ти про­даж, і ке­рів­ниц­тво ви­ко­на­ло це про­хан­ня.

«Ніх­то, крім нас»

Ві­до­мий до­ку­мен­та­ліст та пись­мен­ник Сер­гій Го­во­ру­хін на фес­ти­ва­лі ро­сій­сько­го кі­но «Вік­но в Єв­ро­пу» у Ви­бор­зі пред­ста­вив свій де­бют­ний фільм у пов­но­мет­раж­но­му іг­ро­во­му кі­но — «Ніх­то, крім нас».

«Фільм зні­ма­ли три ро­ки, — роз­по­вів Сер­гій Го­во­ру­хін РІА «Но­вос­ти». — Я вис­ту­паю від­ра­зу в трьох іпос­та­сях: ав­то­ра лі­те­ра­тур­ної ос­но­ви, ре­жи­се­ра й про­дю­се­ра. Ми хо­ті­ли зня­ти справ­жнє кі­но, сер­йоз­не й про­ник­ли­ве...»

Зйом­ки відбувалися в Мос­кві, в Кри­му, а вій­сько­ва час­ти­на — про­тя­гом двох мі­ся­ців у го­рах Тад­жи­кис­та­ну. Ра­зом із ар­тис­та­ми зні­ма­ли­ся й роз­від­ни­ки, які, на дум­ку ре­жи­се­ра, іно­ді пе­рег­ра­ва­ли ар­тис­тів. У го­лов­них ро­лях зня­ли­ся: Ма­рія Ми­ро­но­ва, Сер­гій Шни­рьов, Сер­гій Ма­хо­ви­ков, Ка­те­ри­на Рєд­ні­ко­ва і Юрій Бє­ля­єв. Му­зи­ку на­пи­сав ком­по­зи­тор Еду­ард Ар­те­м’єв.

На­га­да­є­мо, Сер­гій Го­во­ру­хін як вій­сько­вий ко­рес­пон­дент пра­цю­вав у зо­нах бо­йо­вих дій у Тад­жи­кис­та­ні, Чеч­ні, де був важ­ко по­ра­не­ний, в Аф­га­ніс­та­ні та Югос­ла­вії. Він брав участь у бо­йо­вих опе­ра­ці­ях.

Го­во­ря­чи про свої пла­ни, Го­во­ру­хін, який зняв три кар­ти­ни (най­ві­до­мі­ша з них — до­ку­мен­таль­на стріч­ка «Прок­ля­ті й за­бу­ті»), ска­зав, що най­ближ­чим ча­сом пла­нує зай­ня­ти­ся лі­те­ра­ту­рою. Сер­гій по­ві­до­мив, що в Ки­є­ві вий­шла йо­го кни­га — збір­ка мі­ні­а­тюр, зас­но­ва­них на до­ку­мен­таль­них фак­тах «Зі мною й без ме­не».