Коротко / КУЛЬТУРА

Драматургічний п’єдестал сторіччя

Серед епідемії складання всіляких рейтингів і списків «най-най-най», що охопила світ наприкінці сторіччя, варто, на наш погляд, згадати й результати недавнього опитування англо-американських дослідників театру. Вони вирішили визначити найкращі англомовні п’єси сторіччя і, зрештою, практично одностайно дійшли висновку, що найзахоплюючішим і найрозумнішим твором для театру в ХХ сторіччі є абсурдистська драма ірландця Семюеля Беккета «Очікуючи на Годо». Ще два твори, удостоєні похвал критиків, — реалістичні драми: «Трамвай «Бажання» Теннессі Уїльямса і «Смерть комівояжера» Міллера (не відомого соромітника Генрі, а доброчесного Артура, котрий свого часу розірвав шлюб із надто екстравагантною для нього Мерилін Монро). Цікаво, що дві із трьох найкращих англомовних п’єс сторіччя представлено у київській афіші. Правда, «Трамвай «Бажання» театр «Браво» грає під іншою назвою — «Єлисейські поля в Нью-Орлеані», та до того ж по-російськи. В Експериментальному ж театрі оригінальний заголовок п’єси Беккета зберегли, хоча визнали за краще грати текст у так званому макаронічному стилі, тобто на пустотливій суміші різних говірок. Утім, серед українських, російських, польських і німецьких фраз у спектаклі іноді прослизають і автентичні авторські — англійські.

Як відомо, до того, як на світові екрани виплив «Титанік» Джеймса Кемерона, рекорд найвищих зборів в історії кінематографа втримували «Зоряні війни» Джорджа Лукаса (хоча встановлено його було, користуючись спортивною термінологією, з двох спроб — завдяки повторному випуску фільму в рік двадцятиріччя його прем’єри 1997-го). Проте, судячи з усього, Лукас нині вирішив повернути собі пальму першості за один підхід: у травні 1999 року його компанія Lukasfilms спільно з «ХХ століття — Фокс» збирається випустити «Зоряні війни: епізод 1. Ілюзія загрози». Фільм, присвячений долі батька головного героя циклу Люка Скайвокера — Анакіна, розповідатиме про те, чому і як саме він став лиходієм Дартом Вейдером. За попередніми прогнозами, збори від майбутньої картини обіцяють бути справді астрономічними. Декілька тижнів тому в 75 кінотеатрах США перед початком кіносеансів демонстрували як пристрілку до майбутньої рекламної компанії двохвилинний анонс фільму. За повідомленням газети «Лос-Анджелес Таймс», це збільшило доходи деяких кінотеатрів на 85%. Та найвражаючим є те, що заплативши по 8 — 10 доларів за квиток, глядачі залишали зал відразу після перегляду анонса нової серії «Зоряних воєн», цілком ігноруючи основний фільм.

Коли бракує майстерності, виручить витривалість

Актори «Театру в жилетній кишені» з німецького міста Ульма вирішили прославитися коли не майстерністю, то оригінальністю: вони залишалися на сцені протягом 26 годин, зігравши за цей час без перерви 130 ролей у 19 спектаклях. Глядачі, котрі прийшли на виставу, наморившись, могли не лише перехопити в буфеті, а й подрімати на спеціально поставлених перед сценою ліжках. Акторам така розкіш була недоступна: на відпочинок їм давали тільки п’ять хвилин на годину, за які вони ледве встигали ковтнути кави з глюкозою. Зате тепер лицедії з маловідомої трупи можуть тріумфувати: їхній рекорд зафіксовано в Книзі Гіннесса — вони перевершили своїх колег із театру «Том Манн» у Сіднеї, котрі 1984 року провели на сцені майже 20 годин. Правда, австралійці, на відміну від німців, грали протягом усього цього часу одну, хоча й написану ними самими, п’єсу — «Справжнє життя».

№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»