Кожен рух – слово!

Торік у Києві танцівниця і хореограф Анна ГЕРУС, екс-солістка Київського театру «Київ модерн-балет» і Дніпропетровського театру опери та балету, учасниця міжнародних стажувань у Netherlands Dance Theater та Batsheva, заснувала Театр сучасного танцю Ukrainian Dance Theater. Це незалежний колектив, який у своїх постановках поєднує відомі в усьому світі танцювальні техніки з новими тенденціями в мистецтві.

Головною метою UDT є продемонструвати глядачеві розмаїття можливостей сучасного танцю. Тому він синтезує різні напрямки творчості і співпрацює з професійними артистами й хореографами. Театр позиціонує себе як «новий прогресивний простір», який завжди відкритий для молодих професіоналів і дебютантів, реалізації цікавих проектів. Його девіз (вислів Мата Харі): «Танець — це поема, у ній кожен рух — слово!»

Нині в репертуарі чотири вистави: «Автор», «Варіації життя», «Спасіння Архонта» й «Епізоди». Щомісяця театр показує одну-дві вистави на основній сцені Київського Молодого театру. А відкрився він прем’єрою одноактного балету «Автор», постановкою, хореографією, лібрето і художньою розробкою костюмів до якого займалася Анна Герус.

У постановці йдеться про автора (Дмитро Погрібніченко), котрий після тривалої паузи вирішує зафіксувати на папері історію із власного життя. Дуже інтимну, щемливу, адже вона про його шалене кохання до двох жінок (Ольга Оніщенко та Світлана Вечірка). Про вибір, який він змушений був зробити на користь однієї, про вагання і заплутаність почуттів, які зрештою привели його до самотності. Спогади та й сама історія так захоплюють письменника, що він її починає змінювати, переписувати і, зрештою, заплутується й стає одержимим нею. Втрачає відчуття реальності і втручається у власну історію як окремий герой. Це призводить до сутички з власним Alter ego (Євген Логвиненко) і Тінями інших героїв історії (Катерина Кузнєцова, Валерій Артемов, Богдан Кириленко, Валерія Мельничук, Ігор Волошин, Владислав Добшинський, Микита Кравченко). А далі він не може просто повернутися до власного життя, бо ним тепер керує (пише замість нього на друкарській машинці) його двійник із минулого. Єдиний вихід — знищити все: героїв, історію, спогади...

Анна Герус стилістично помістила сюжет «Автора» у 1920-ті — епоху джазу в США, з традиційними для неї танцями й вечірками. Саме тому балет викликає алюзії з відомою кінокартиною База Лурманна «Великий Гетсбі». Завдяки оригінальним відеопроекціям (Марина Гришай) та світловому оформленню (Олена Антохіна) балет сприймається як художній фільм: присутній як загальний і середній, так і великий план, а ще наявне чітке розмежування між реальністю та ілюзіями. Танцівники віртуозно «розповідають» історію «Автора» у стилі contemporary та неокласичній техніці. Використані музичні композиції CygniVox, Йогана Йоганнссона, The Caretaker, Зої Кітінг, Шарля Трене, Джулії Кент, Exist Strategy.

Балет «Автор», а також «Варіації життя» і «Спасіння Архонта» є повноцінними одноактними постановками. Що ж до останньої прем’єри «Епізоди», то вона складається із трьох невеликих за часом, тематично різних міні-вистав (на кожному показі інших). Скажімо, останній показ включав роботи трьох хореографів: Ірини Плотнікової («Синдром Аделі»), Анни Герус («Останній втрачений шанс») та Ярослава Кайнара («Я для»). Усі вони поєднанні темою кохання і стосунків між чоловіком та жінкою. Його музична основа складається із композицій Абеля Коженьовського, Езіо Боссо, Нільса Фрама, Зака Гемсі, Radiohead, Густаво Сантаолалья, Олафура Арнальдса, Йоганна Йоганнссона.

У «Синдромі Аделі» молода пара проходить різні етапи відносин: від сором’язливого знайомства (перших кроків разом) до возведення почуттів на «п’єдестал». Жінка допомагає чоловікові у цьому «піднесенні», стає образно його східцями, проте чоловік, на жаль, не оцінить її жертовності й уваги. Не захоче не лише подати руку, щоби ступити на «п’єдестал» спільних стосунків, а й незабаром запрагне завести нове знайомство. Та на руїнах старих взаємин не побудуєш нових. «Синдром Аделі» Ірини Плотнікової оповідає про вміння цінувати стосунки, щирість та вірність почуттів, уміння і сенс жертовності (виконували Світлана Вечірка, Ольга Оніщенко та Мішель Фондю).

В епізоді Анни Герус «Останній втрачений шанс» чоловік та жінка перебувають на переломному етапі — вибору: бути чи не бути разом, змінювати щось і переходити на новий рівень стосунків чи залишати все як є і розходитися. У кожного свій хід, свій шанс, своє рішення. Цю історію хореограф-постановник перевела в площину умовної боротьби класичного (на пуантах) та сучасного танцю (босоніж). І зрештою, кожен з героїв залишається при своїх інтересах.

Третя частина «Епізодів» більш реалістична і схожа на сучасне життя. «Я для» Ярослава Кайнара оповідає про молоде подружжя, в якому ні чоловік, ні жінка не хочуть (власне, й не вміють) слухати одне одного. Через це кожен вечір їхня спальня перетворюється на поле битви: вирують пристрасті, непорозуміння, з’ясування стосунків. Між ними багато злості, нетерпимості, вони голосно сваряться і от-от, здається, схоплять за горло одне одного, наче звірі. Та в цій історії пара, яка так любить сперечатися, мириться, і на них чекає солодкий сон. Балет «Епізоди» — це чудова нагода побачити три різних сюжети, танцівників відмінних танцювальних шкіл, різновиди сучасного танцю.

Цьогоріч UDT разом з відомим фотографом Вадимом Штейном працювали над відеокліпом»Alison May — Immortal Lover» американо-британського артиста Andrew Bayer. Саме після нього театр Анни Герус запросили до Італії на постановку перформансу «Моменти призупиненої грації», над постановкою якого команда працювала у грудні.

У лютому UDT планує показати одну виставу в Києві і з двома виставами збирається вперше поїхати на гастролі до Харкова. Навесні шанувальники цього театру зможуть побачити прем’єру Анни Герус «Dust», в якій буде задіяний сучасний український дует музикантів і композиторів Антона Дегтярьова та Володимира Бабушкіна «PtakhJung».