«Києву потрібен пам’ятник Франкові, який би відповідав величі його постаті»

На сьогодні єдиним пам’ятником Івану Франкові в Києві залишається бронзова напівфігура письменника, що встановлена на постаменті з червоного граніту. Розташований цей пам’ятник у сквері на площі Івана Франка поруч з будівлею Національного академічного драматичного театру, що також носить ім’я цього славетного українського генія.

Ідея спорудження у столиці України повноформатного великого пам’ятника Іванові Франкові активно обговорюється протягом останніх двох років. А минулого року була створена ГО «Громадська ініціатива побудови пам’ятника Івану Франкові у м.Києві», яку очолив видатний український поет Дмитро Павличко. До реалізації ідеї спорудження долучилося також чимало авторитетних письменників, науковців, громадських діячів. Зокрема, членами правління ініціативи стали Сергій Гальченко, Лілія Гриневич, Станіслав Довгий, Микола Жулинський, Петро Засенко, Ярослав Яцків.

За останній рік члени громадської ініціативи провели серію зустрічей у різних куточках України, покликаних популяризувати ідею спорудження пам’ятника та пришвидшити процес збору коштів на нього. 14 квітня чергова така зустріч відбулася у Львові. У Дзеркальній залі Франкового університету зібралося чимало охочих і послухати засновників починання, і подискутувати на тему, як же повинна розвиватися ініціатива увічнення пам’яті Франка.

ІНІЦІАТИВА СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА НА ЕТАПІ ЗБОРУ КОШТІВ

«Іван Франко – творець основ української державності, універсальний геній, що своєю літературною та науковою творчістю, філософським та пророчим мисленням утвердив Україну як європейську націю. Ми вважаємо, що радянська, московсько-імперська влада намагалася применшити національну і світову велич Івана Франка. Багато його творів було заборонено публікувати, а деякі опубліковані подавалися в спотвореному вигляді. Зневажливе, вульгарне ставлення Леніна до Франка визначало політику вихолощення сутності духу великого Каменяра. На жаль, досі немає в столиці України достойного пам’ятника, що підкреслював би заслуги Івана Франка перед українським народом», – наголошують члени ініціативної групи.

Втім сама ініціатива спорудження пам’ятника в Києві досі залишається на етапі збору коштів. На сьогодні зібрано понад півмільйона гривень. Зі звітом громадської організації про зібрані кошти й іменами благодійників можна ознайомитися в інтернет-мережі. Та ці кошти – лише невелика частка від суми, яка необхідна для спорудження пам’ятника. Зокрема, раніше була інформація, що для побудови пам’ятника Іванові Франку в Києві потрібно… 10 мільйонів гривень.

На жаль, поки що пам’ятник немає конкретного проекту чи ескізу. Ініціатива залишається на стадії обговорень, зокрема, з київською владою, з якою досі не узгоджено, де буде відведене місце для монументу Івану Франкові.

У контексті Франка та Києва зачинателі ініціативи також говорять про можлиість перейменування одного з великих київський бульварів на честь Івана Франка. Зокрема, називають нинішній бульвар Дружби народів як такий, що можна було б перейменувати.

«ВАЖЛИВО ДОПОВНИТИ ЦЮ ІНІЦІАТИВУ ЩЕ КІЛЬКОМА, ЯКІ МАЮТЬ НЕ МЕНШЕ ЗНАЧЕННЯ»

Такі зустрічі, як у цей день в Франковому університеті – це завжди хороша можливість обговорити і подискутувати. Зокрема, у ході зустрічі про те, як би можна було б доповнити ініціативу зі спорудженням пам’ятника Франкові в Києві, виступив франкознавець, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан ТИХОЛОЗ. У коментарі для «Дня» він поділився своїми міркуваннями: «За задумом учасників ініціативи, Києву потрібен пам’ятник Франкові, який би відповідав величі його постаті. Звичайно, пам’ятники є важливими. Вони є візуальними знаками присутності на нашому культурному ландшафті певних постатей, певних імен. «Пам’ятник» походить від слова «пам’ять», а, отже, «пам’ятати». Саме його спорудження означає, що ця постать залишається разом із нами.

Однак, на моє глибоке переконання, самих пам’ятників є замало. Якщо пам’ятник просто стоїть у ландшафті міста як певний архітектурно-скульптурний об’єкт і під нього вряди-годи покладають квіти й приходять якісь люди, але сам герой цього пам’ятника відсутній у культурному житті сучасності, то це не дасть бажаних результатів, на які можна було б сподіватися. Важливо доповнити цю ініціативу ще кількома, які мають не менше значення.

По-перше, головний пам’ятник спорудив собі за своє життя сам Франко у вигляді своєї творчості. Творча спадщина Франка не видана в повному обсязі до нашого часу. І це національна ганьба. Тому перший і головний пам’ятник Франкові – це повне зібрання творів, яке необхідно видати. І тут одне другому не суперечить. Тобто можна споруджувати пам’ятник, але не треба забувати, що нашим національним обов’язком є видати повне зібрання творів Франка.

По-друге, питання музеїв Івана Франка. На сьогодні їх є десять. Один у канадському Вінніпегу, і дев’ять в Україні, у різних областях. Із них єдиний Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка має статус національного. Однак мені здається, що настав час, за зразком Національного музею Тараса Шевченка, утворити єдиний національний музей Івана Франка. Оскільки його постать є рівновелика постаті Шевченка і заслуговує на те, щоб були не лише містечкові, регіональні чи обласні осередки, а був повноважний серйозний музей. Окрім того, варто було б відкрити нові осередки, які б показали, що Франко – постать не лише галицька, західноукраїнська, а всеукраїнська. Маю на увазі, зокрема, Харків і Одесу. Також логічно було б створити музей Франка у Відні – бодай невеликий, щоб вийти поза межі українських кордонів і показати європейський масштаб його постаті.

По-третє, треба думати про національний центр Івана Франка, не тільки як музейну чи архівну установу, а як про культурний центр, в якому буде вирувати інтелектуальне життя. Дуже вдалим прикладом є Центр Митрополита Андрея Шептицького, створений у Львові. Цілком імовірно, якщо справді буде споруджуватися пам’ятник у Києві, можливо, на тій території, можна буде думати про утворення такого центру, де би були і виставкові проекти, і діалоги, і конференції, і т.д. Ім’я Митрополита Андрея активно працює на репутацію Центру Шептицького. І навпаки – Центр своєю діяльністю привертає увагу до постаті Митрополита. Аналогічно має бути з Франко. Не треба думати, що це лише постать минулого.

І по-четверте, не варто забувати, що ми живемо в нову цифрову добу. Якщо присутність Франка, як і всієї української культури в інтернет-мережі є обмеженою і неповною, тоді пам’ятники також не вирішать цієї проблеми. Нині необхідне створення єдиного національного інтернет-порталу «Іван Франко», що об’єднає всі біографічні, архівні, дослідницькі матеріали, рукописи, прижиттєві видання і власне повнотекстові версії творів Франка, які зроблять їх доступними не тільки для українців, але й дослідників з усього світу. Зрештою, актуально це, зважаючи на багатомовність спадщини Івана Франка.

Загалом, це те, чим би я доповнив цю ініціативу. Коли йдеться про увічнення Франкової пам’яті, то робити це треба системно та цілісно, не думаючи лише про якийсь один аспект.

***

Питання увічнення Франкової пам’яті – комплексне та важливе. У різних форматах ним займається і газета «День», зокрема, організовуючи акцію «Посіємо – зійде!». За словами головного редактора «Дня» Лариси ІВШИНОЇ, стиглі зерна «Франкових чорнобривців» мають створити реальний енергетичний «чорнобривцевий, франковий простір» в Україні та за її межами. До речі, за вікном весна, а отже, саме час садити чорнобривці й... розумні думки.

А за ситуацією зі спорудженням пам’ятника Івану Франкові в Києві «День» продовжуватиме стежити, тримаючи киян і всіх своїх читачів у курсі розвитку цієї ініціативи

Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів

Фото Ярослава ТАБІНСЬКОГО