Личаків – художня галерея просто неба

Личаківське кладовище — найстаріший історичний некрополь Львова, заснований у 1786 році, розташований у східній частині міста, на мальовничих пагорбах, серед спеціально розробленої системи алей та зелених насаджень. Личаків — одна з найбільших галерей української, польської, німецької скульптури під відкритим небом XIX та першої половині XX століття. Унікальним є й те, що немає жодного польського видатного скульптора, який не залишив би сліду у вигляді своєї скульптури в цій «художній галереї просто неба». Один із найзнаковіших європейських цвинтарів не лише через важливість людей — жителів багатонаціонального та мультикультурного Львова, які тут спочивають, але і через художній рівень надгробків, що прикрашають могили. На 40 га поховано близько 300 000 людей. Звичайно, не всі їх надгробки збереглися, але це робить Личаків одним із найбільших кладовищ у нашій частині Європи, спільним культурним доробком Україні та Польщі й унікальною загальноєвропейською спадщиною.

ЛИЧАКІВ У ЦИФРАХ

Отже, наразі опубліковано результати довготривалої, 22-х річної роботи — з інвентаризації та реставрації одного з найважливіших кладовищ Європи. Польський Фонд культурної спадщини у співпраці з Управлінням  охорони історичного середовища Львівської міської ради та Дирекцією Личаківського кладовища оприлюднили базу даних з вже понад 8000 записів, хоча інвентаризаційні роботи все ще тривають. Завдяки створеному веб-сайту українською https://lychakivcemetery.org/ та польською https://cmentarzlyczakowski.pl мовами, база даних історичних надгробків стала, доступна широкому загалу.

Поки що ця база не містить інформації про найстарішу частину кладовища, що пов’язане з необхідністю отримання авторських прав на матеріали інвентаризації, зробленої раніше (у 2008—2012 рр. роботи виконувалися Товариством охорони пам’яток, а з 2013 — Фондом культурної спадщини). Ці дані будуть послідовно доповнюватися результатами наступних етапів інвентаризації. У зв’язку із масштабними роботами з упорядкування цвинтаря, які проводились як керівництвом кладовища, так і польськими громадськими організаціями, також було знайдено кілька десятків раніше невідомих надгробків, і вони також будуть додаватися до бази.

НЕСПОДІВАНІ ЗНАХІДКИ

Так, під час проведення інвентаризаційних робіт були знайдені могили багатьох людей, про яких було відомо, що вони були поховані на Личаківському кладовищі, але місце їх поховань було невідоме.

Особливо важливим відкриттям стала знахідка могили польського сенатора Станіслава Грущинського, який у міжвоєнний час був мером Томашова Мазовецького, Острога на Волині, Кутно та Прушкова. Під час німецької окупації він сховався на Личаківському кладовищі та намагався врятувати єврейського хлопчика. Спійманий німцями, він вискочив через вікно і більше не прийшов до тями. Хлопчик, якого він намагався врятувати, загинув у Львівському гетто. Важливо пам’ятати про таких людей.

МОНУМЕНТ НА МІСЦІ ПОХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА І  КОМПОЗИТОРА ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

Під час проведення інвентаризаційних та прибиральних робіт були знайдені оригінальні надгробні плити Войцеха Кентшинського — директора Оссолінеуму (місто в Польщі — Кентшин названий на його честь) та Зигмунта Янішевського — ініціатора створення польської математичної школи, яка об’єднала вчених у трьох центрах — Варшаві, Кракові та Львові. Її найвідоміший представником був Стефан Банах, похований на Личаківському кладовищі. Плита Кентшинського вже повернулася на колишнє місце. Плита Янішевського буде розміщена на його символічній могилі на полі, де вона була знайдена.

Кілька разів траплялося так,  що після проведення реставрації та оприлюднення її результатів, сім’ї людей, похованих у відреставрованих могилах, зверталися до Фонду. Їх реакція завжди була дуже позитивною. Деякі з них, навіть, на знак подяки, давали кошти на реставрацію інших пам’яток,  не пов’язаних з їхніми предками. Нещодавно до Фонду звертались сім’ї людей, які поховані на цвинтарі, з проханням відновити могили своїх родичів за власний рахунок. Побачивши наслідки професійної реставрації, вони хочуть, щоб про надгробки їх предків дбали фахово. Так, власне, була відреставрована могила видатного скульптора Юліана Марковського, правнуки якого зараз мешкають у Варшаві.

СЕКРЕТИ ХУДОЖНЬОЇ РЕСТАВРАЦІЇ

Реставраційні роботи проводяться трьома польсько-українськими командами в рамках польсько-українського проєкту «Спільна спадщина». Понад 150 надгробків, що мають високу художню чи історичну цінність, уже є професійно відреставровані. «Відновлення нагробка — це не лише ремонт та очищення фундаменту, а й низка хімічних процесів, які необхідно проводити, щоб реставрація  була тривалою. Правильний процес триває 4 місяці і його не можливо пришвидшити. Тож, реставрація — це художня робота, яка вимагає великих технологічних знань у галузі хімії, фізики чи навіть статики, а також ручних та скульптурних навичок. Це також потрібно робити дуже обережно. Результати мають бути тривалими, і це коштує. Реставрація найпростішого надгробка коштує кілька тисяч злотих. Найбільший з наших проєктів коштував понад 100 тисяч злотих. Все залежить від ступеню руйнування та розмірів пам’ятника, скульптурної поверхні,  тощо», — розповідає Міхал Ляшчковський, президент Фонду культурної спадщини.

ХТО ВІДРЕСТАВРУВАВ НАДГРОБОК ІВАНА ФРАНКА?

Як розповідає пан Міхал Ляшчковський: «Фонд культурної спадщини, працює у кількох містах України. Не завжди на кладовищах. Ми працювали в костелах у Жовкві (колегіата св. Лаврентія), Львові (Латинська катедра), Луцьку (катедра), в Олиці на Волині (колегіата Святої Трійці), в Кам’янці Подільському (костел св. Миколая),  у Кутах (костел Серця Ісусового), а  також у православних церквах в Нововолинську (місце поховання останнього православного сенатора Речі Посполитої Адама Кисіля) або в Жовкві (колишній домініканський костел). Ми присутні на кладовищах Личакова, Кременця, Золочева та Личківцях. У найближчі роки маємо плани розпочати роботу на інших цвинтарях. З-посеред важливих пам’яток ми відремонтували надгробок Івана Франка на Личакові, а також у Варшаві, на православному кладовищі нами було відреставровано могили понад 80 українських вояків, які боролись разом з поляками проти більшовиків у 1920 році».

СПІЛЬНА СПАДЩИНА

Личаківське кладовище у Львові є важливим для багатьох народів, що колись формували його багатокультурну мозаїку. Поховані там люди відіграли величезну роль в історії світової науки, культури та суспільного життя. Тому останні кілька років польське Міністерство культури та національної спадщини фінансує роботи з інвентаризації кладовища, які проводить Товариство академічних традицій. Зокрема, було проведено інвентаризацію надгробків до 1945 року. Адже, історичними вважаються саме ті надгробки, що були поставлені до 45-го року. За підрахунками, їх на кладовищі близько 12 000.

НАДГРОБОК ГЖЕГОЖА ШИМОНОВИЧА ПІСЛЯ РЕСТАВРАЦІЇ. СКУЛЬПТОР ЮЛІАН МАРКОВСЬКИЙ

«Незважаючи на те, що база даних не повна, ми вирішили, що настав час поділитися тим, що нам вдалося інвентаризувати. Через ситуацію з пандемією можливості відвідати кладовище дуже обмежені, саме тому ми представляємо результати наших досліджень, що охоплюють понад 80% площі кладовища», — каже Міхал Ляшчковський

Лілія Онищенко, начальник управління  охорони історичного середовища Львівської міської ради додає: «Проєкт «Спільна спадщина», який ми реалізуємо з польським Міністерством культури та національної спадщини, Фондом культурної спадщини та Інститутом «Полоніка», успішно працює вже понад 12 років. Було проведено багато дороговартісних  робіт з реставрації, інвентаризації та дослідження  пам’яток Львова. До проєкту залучено багатьох польських та українських спеціалістів: студентів, істориків мистецтва, реставраторів пам’яток, викладачів університетів».

Створення веб-сайту фінансувалося за кошти Міністерства закордонних справ, наданих в рамках програми «Громадська дипломатія 2020 — Новий вимір». Тепер на сайті можна знайти інформацію про десятки авторів скульптур Личакова — польських, українських чи німецьких, яким  присвячені окремі статті. Серед них — Антоній та Ян Шимзери (біля 40 надгробків), Парис Філіппі, Юліан Марковський (близько 60-ти надгробків Личакова!), а також скульпторам 20 століття — Зигмунту Курчинському, Теодозії Бриж (фігура Орфея на могилі Соломії Крушельницької), Сергію Литвиненку (надгробок Івану Франку), Миколі Посикірі (надгробки Станіславу Людкевичу та Володимиру Івасюку).

ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ

Після закінчення пандемії продовжуватиметься дослідницька робота, і я сподіваюся, що незабаром зможу точно відповісти на питання, яка ж загальна кількість пам’ятників на Личакові  — розповідає пан Міхал. За даними старих путівників, до війни на кладовищі мало б бути понад 20 000 надгробків. Тож, ми можемо бачити масштаби шкоди, завданої здебільшого за часів Радянського Союзу, коли цвинтар систематично знищувався.

Пандемія ж стала серйозною загрозою для цьогорічної програми.  Ми розпочали пізно — лише в липні. Оскільки ми працюємо в польсько-українських командах, у нас були співробітники у Львові, які могли виконати частину роботи самостійно. Нам пощастило, що погода була гарною, і хоча були проблеми з перетинанням кордону для польських реставраторів, на щастя, все було завершено до кінця реставраційного сезону. Кількість 11 надгробків не вражає, але щорічні роботи включали дуже великі та складні об’єкти, такі як каплиця Годзімира Малаховського — президента Львова, або великий пам’ятник на могилі Леона Пінінського — ректора Львівського університету та губернатора Галичини за австрійських часів, чи також надгробок вірменського архієпископа Гжегожа Шимоновича, який вимагав великомасштабної реконструкції та ретельної праці. Підсумовуючи все це, можна стверджувати, що рік для нас був особливо вдалим.