Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Любов і... ведмеді

На сцені столичного Театру ім. І. Франка відбулася прем’єра ліричної комедії The best
28 січня, 10:52
ТРИ ГРАЦІЇ: ЛЮДМИЛА СМОРОДІНА, НАТАЛІЯ СУМСЬКА І ЛЮБОВ КУБ’ЮК. НАСТУПНИЙ ПОКАЗ ВИСТАВИ THE BEST ВІДБУДЕТЬСЯ 17 ЛЮТОГО / ФОТО НАДАНО НАТАЛІЄЮ СУМСЬКОЮ

Це антрепризний проєкт. Тобто, хоч вистава й зроблена артистами-франківцями, але незалежно від планового репертуару театру.  П’єсу, за мотивами ранніх творів американця Артура Хейлі, написав Анатолій Хостікоєв. Він також є і режисером-постановником, і виконавець головної (єдиної чоловічої) ролі.

Про що ця весела вистава — не варто переказувати, краще самому побачити. Але початок інтригуючий... До холостяцького барлогу відставного підполковника-«афганця» раптом, мов з неба впали, приходять три екзотичні особи: Актриса (Людмила Смородіна), Брокерка (Наталія Сумська) і Громадська активістка (Любов Куб’юк). Що було далі — легко собі уявити!

А втім, уявлення все одно буде приблизним, бо всі виконавці постають тут у дещо несподіваних іпостасях — ніби й грають свої ролі, й водночас, разом із публікою, тішаться самим процесом гри. Інколи це має ознаку відвертого концертного номера (наприклад, коли Наталія Сумська виходить «в образі» Тіни Тьорнер з піснею-шлягером The best). Іншим разом це схоже на акторський капусник — приміром, там, де Людмила Смородіна не приховує, що вона грає не якусь абстрактну Актрису, а саме актрису Театру імені Івана Франка. Або там, де підполковник — Хостікоєв зізнається, що востаннє ходив до театру ще дев’ятикласником. Але у виставі також є й пронизливо-сповідальні ноти — скажімо, в чудовому монолозі Любові Кубюк про змайстровану татом скрипку, на якій вона грала в дитинстві.

Як автор і режисер, Анатолій Хостікоєв щедро-безкорисливий. Свого персонажа-підполковника він прописав дещо ескізно, зате подбав, щоб ролі для трьох згаданих актрис були викінчені, кожна — справді на рівні The best.

Видовище скомпоноване вільно, майже еклектично. На початку — цілком реалістично-побутова сцена, де підполковник щось там латає, збираючись на риболовлю. Й ніщо нібито не обіцяє, що згодом перед нами розгорнеться щось подібне до рев’ю чи шоу.

У першому акті художник Ярослав Нірод розмістив на заднику килим — копію відомої шишкінської картини, яка в народі чомусь зветься «Три ведмеді» (хоч їх там насправді чотири, як і персонажів вистави). В тому є тихий ностальгійний мотив — подібні килими були дуже популярні колись, за часів юності того покоління, яке грає цю виставу. А ще тоді в усіх були настінні годинники-ходики з тими самими ведмедями на циферблаті. Таких уже давно не випускають. Але згадуються вони тут, можливо, не зовсім випадково. Адже ця вистава — про людей, які, кожне по-своєму, не хочуть та й не вміють миритися з плинністю часу, а ще її можна назвати «вітамінкою» і гарний настрій глядачам — гарантовано!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати