«Людина дуже щасливої і неймовірно трагічної долі»

Похорон та прощання з Сергієм Георгійовичем  відбулися 29 червня  (відспівування у церкві Святого Вознесіння, а поховали Якутовича  на Байковому кладовищі біля могили його дружини Ольги та сина Антона). В останню путь знаного художника проводжали сотні людей – колеги, друзі, родичі і численні  шанувальники таланту митця.

Нагадаємо, у доробку видатного майстра - ілюстрування 160 видань, серед яких 17 томів модерної української літератури. Зокрема, великий резонанс викликали ілюстрації С.Г. Якутовича до книжок Миколи Гоголя «Тарас Бульба» та «Вечори на хуторі біля Диканьки», авторський проект «Мазепіана», вражаючі ілюстрації до «Берстечка»  Ліни Костенко… У кінематографі Сергій Георгійович прославився як цікавий художник- постановник у фільмах «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, «Тарас Бульба» Володимира Бортка та «Поводир» Олеся Саніна, а на сцені Національного театру ім. І. Франка створив оригінальні декорації та костюми до вистави «Урус Шайтан» (про життя непереможного запорізького отамана Івана Сірка). Виставки Сергія Якутовича проходили  з величезним успіхом у Києві, Львові, Парижі, Москві та багатьох інших містах світу…

«ЙОГО ТВОРЧІСТЬ УЖЕ ПОДОЛАЛА ПЕРЕХІД У ІНШИЙ ВИМІР!»

Ольга ЛАГУТЕНКО, доктор мистецтвознавства, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України:

-  Сергій Якутович був людиною дуже щасливої і неймовірно трагічної долі. Через усе його життя пройшло чорне і біле разом… Він був неймовірно обдарованим, мав щастя не лише народитися, а тісно спілкуватися з найбільш яскравими і сильними особистостями українського  мистецтва, зокрема з Параджановим, Тарковським, Миколайчуком, Ступкою та іншими. Він продовжив творчу династію: його батько – легендарний Георгій В’ячеславович Якутович в українському мистецтві був новатором у графіці (майстер станкової і книжкової графіки, кінохудожник), відкриваючи нові виміри у графічному мистецтві України. Але не всі знають, як важко  Сергій Георгійович зносив удари долі, втрачаючи найближчих людей: батька, дружину, сина… Цей біль він дуже тяжко переживав, цей біль не полишав його щоденно і переходив у фізичний...

В останню путь проводжав Сергія Якутовича і відомий кінорежисер Михайло Іллєнко, якому 29 червня виповнилось 70 років…

Сергій Якутович уособлює покоління 1970-1980-х і як майстер інтелектуальної графіки, яка досягла найбільш вишуканого прояву. Він залишив яскравий слід в українській культурі і своїм мистецтвом прославив нашу країну.

Попрощатися з художником прийшло чимало людей, зокрема кінорежисер Олесь Санін

Сьогодні, з одного боку, трагічний день, бо ми прощаємося з визначним художником і непересічною особистістю, а з іншого - його творчість уже подолала перехід у інший вимір! З нами залишається його фантастична графіка, його театральні й кінороботи - тобто С.Г. Якутович подолав смерть! Він уже вписав яскраву сторінку, і його ім’я назавжди залишиться в нашій пам’яті і пам’яті наступних поколінь. Бо мистецтво дарує людям  відчуття безсмертя. І це єдине, що дає нам сили пережити цю величезну втрату. Такі люди, як Сергій Георгійович, вкрай нам потрібні. Якутович завжди дуже відверто говорив про різні речі – історію, сьогодення, мистецтво… Він був патріотом і переживав за те, що відбувається в країні, культурі. Сергій більше відомий широкому загалу як прекрасний графік і кінохудожник, але він був вражаючим станковим митцем, інтелектуалом і блискучою талановитою особистістю. Дуже шкода, що смерть забирає кращих. Хай земля буде пухом і вічна пам’ять!

«День» висловлює співчуття родині Якутовичів, колегам та друзям митця. Вічна пам’ять!