Маленькі зірочки великого сузір'я

Говорять, що напередодні в Харкові, де протягом десяти днів тривав сам конкурс, на концертах був просто ажіотаж, але щодо київської публіки, то вона приймала юних виконавців набагато спокійніше, хоча з не меншим захопленням. Форум виник чотири роки тому, причому ідея його з'явилася в надрах уславленої харківської музичної десятирічки за аналогією конкурсу юних піаністів Володимира Крайнєва. Щоправда, як напівжартома-напівсерйозно зазначив Богодар Антонович, його доводиться проводити не щорічно, як хотілося б, а раз у чотири роки. І причина тут не тільки у фінансових труднощах, нарікання на які давно вже стали звичними в усіх матеріалах про класичну музику. Тут і більш тривалий та трудомісткий порівняно з колегами-піаністами процес виховання юних скрипалів. Насторожує й те, що на конкурсі були представлені фактично лише дві українські скрипкові школи — київська й харківська. Інші — мовчать, а здебільшого подібне мовчання не свідчить про творчий розквіт. Ображає «неучасть» одеситів, оскільки авторитет випускників уславленої десятирічки імені скрипаля Петра Столярського дуже високий і понині. Залишилися не представленими Львів, Донецьк, Крим. На думку ж Богодара Которовича, Київ був і залишається кращою академічною скрипковою школою в Україні, майстерність якої тримається на світовому рівні. Тому так необхідно було б організувати турне лауреатів конкурсу Которовича містами України, та ще й долучити до нього семінар із проблем виконавського мистецтва. Може, тоді, через чотири роки, до третього конкурсу, ситуація змінилася б на краще? Але поки що тенденцію важко назвати такою, що вселяє надію. Та й у турне юні скрипалі вирушать до Москви й Варшави, а володарів I премії влітку чекає майстер-клас у Франції.

На жаль, у концерті лауреатів не грають ні дипломанти, ні лауреати III премії, що, безсумнівно, дало б більш повне уявлення і про рівень конкурсу, і про нове покоління виконавців- музикантів. Проте гра шести лауреатів, володарів I і II премій у двох вікових групах, продемонструвала їхню високу професійну майстерність і яскраву обдарованість. Для київської публіки лауреати вибрали твори з так званої вільної програми, де вони могли підкреслити свою творчу індивідуальність. У молодшій групі лауреат II премії Владислава Лученко привернула увагу слухачів своїм м'яким, ніжним звуком, а улюбленцем публіки відразу став юний скрипаль із Санкт- Петербурга Айлен Притчин. Це про нього член журі, професор Московської консерваторії Сергій Кравченко сказав, як колись Моцарт про юного Бетховена: «Він ще змусить говорити про себе». Підкорив публіку цей одинадцятирічний скрипаль — до речі, він бере участь у конкурсі вперше — просто блискучою технікою, прекрасним володінням інструментом і яскравою емоційною грою. Лауреатом I премії став також одинадцятирічний киянин Максим Степаненко, котрий також брав участь у конкурсі вперше і який завоював не тільки першу премію, а й спеціальний приз «За найкраще виконання класики». Справді, так глибоко зануритися у світ музики Моцарта й донести її до публіки, зіграти зовсім не по-дитячому композитора, інтерпретація музики якого і понині вважається одним із найскладніших завдань, — не легка справа. І у віртуозній грі Максим виглядав вельми органічно, блискуче відігравши Інтродукцію і Тарантеллу Пабло Сарасате.

Серед лауреатів старшої групи блискучу техніку продемонструвала лауреат II премії 15-річна Діана Гальвідіте з Литви. Особливих слів заслуговує інша володарка II премії 16-річна Еріка Велен (Франція — Росія). Як «вільне» вона вибрала в конкурсному відношенні твір вельми невдячний — «Поему» Ернеста Шоссона, де неможливо продемонструвати технічність, а необхідно глибоко відчути музику, яку виконуєш, «вслухатися» в неї. Юна француженка зуміла передати надзвичайну внутрішню експресію цієї музики, що лише зрідка проривається назовні, але навіть і тоді стримується високим і благородним почуттям.

Лауреата I премії в старшій групі 16-річну Анастасію Пілатюк вже можна вважати зрілим музикантом. Премія і приз «За артистизм» — так оцінив журі виступ київської скрипачка. Надзвичайно органічна й ефектна в «Циганці» Моріса Равеля, віртуозна в Каприсі Мирослава Скорика. У свої шістнадцять вона вже лауреат кількох конкурсів, за плечима — солідне концертне життя.

Відзначаючи високий рівень лауреатів конкурсу Которовича, професор Кравченко, котрий, до речі, бачив немало змагань, сказав, що зазвичай на конкурсах «зірочки бувають, але рідко трапляються сузір'я». Хотілося б, щоб сузір'я лауреатів конкурсу Которовича було саме тим, яке протегує розвитку нашої академічної школи скрипкової гри. Опікується нею і підтримує її. Хоча б надією.