«Маніфест неупокорення самому фактові смерті»

На цьому вечорі буде представлена світова прем’єра «Реквієму». Твір написав відомий київський композитор Олександр РОДІН, і він лунатиме у виконанні Симфонічного оркестру філармонії під орудою легендарного диригента Романа Кофмана, Ансамблю ім. Б. Лятошинського (художній керівник — Валентина Іконник-Захарченко), хору «Кредо» (художній керівник — Богдан Пліш), а солістами виступлять: Алла Родіна (сопрано), Марія Березовська (мецо-сопрано), Олександр Чувпило (тенор) та Андрій Маслаков (бас-баритон).

За словами Олександра Родіна, «Реквієм» для солістів, хору та оркестру було написано кілька років тому, а тепер маестро з хвилюванням чекає, як його сприйме публіка.

— Про Голодомор в Україні я чув ще від своєї бабусі (хоч і напівпошепки, бо за радянських часів про це можна було говорити лише так). Її рідна сестра і ще багато наших родичів померло від голоду... Ці розповіді закарбувалися в моїй свідомості як чорна повість, — розказав А. Родін. — Але мій «Реквієм» не присвячений безпосередньо пам’яті подій тих страшних 1933 — 1937 років. Мій твір — це спроба фіксації відчуття душі, яка щойно опинилася за межами земного життя. Її непокора і, водночас, поступове упокорювання самому фактові смерті, її благоговіння і разом з тим жах перед величчю вічності; протистояння і жага заглянути в безодню. Про це повинна сказати музика, хоч, безумовно, кожен почує «своє».

До теми Голодомору зверталися чимало українських митців. Переконаний, що всі вони намагалися бути відвертими у вираженні своїх почуттів, але мушу визнати, що хвиля зацікавлення цією темою останніми роками насправді більше нагадує перегони. Мені не хотілося б, щоби мої роботи сприймалися з погляду загальномасового кон’юнктурного ентузіазму, тому я навмисно уникаю будь-яких прямих присвячень. Щоправда, зараз працюю над монооперою за п’єсою відомого українського драматурга Неди Нежданої «Голос тихої безодні». Дія цієї п’єси відбувається саме за часів колективізації та Голодомору.

«До теми «Реквієму» я звернувся вперше приблизно десять років тому,    — написав на своїй сторінці у Facebook композитор. — Це була стандартна заупокійна меса в її канонічному концептуальному викладі. Твір благополучно ліг на полицю і пролежав там призначений йому строк. Можливо, мені потрібно було щось переосмислити в житті, щоб знову звернутися до цієї теми, будучи вже носієм дещо зміненого ДНК власної душі. Реквієм, який ви почуєте 25 листопада, не є заупокійною месою. Це радше маніфест неупокорення самому фактові смерті. Це спектр емоційних переживань, «списаних» із відчуттів уже за межами земного життя... Твір написаний для великого симфонічного оркестру, хору і солістів. Можу ще з гордістю додати, що над прем’єрою працюють одні з найвидатніших музикантів світового рівня».