Модерністичні плани

Нещодавно «День» подавав інтерв’ю з генеральним директором Львівської національної галереї імені Бориса Возницького Тарасом Возняком, де розпитував про плани на рік («Великі проєкти й цікаві майстри», 2 лютого ц. р. — https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/my-zdatni-ce-zrobyty-aby-buv-spokiy-u-krayini).

Але з огляду на те, що ЛНГМ — це величезна інституція, найбільший художній музей України, в якому вісімнадцять (!) підрозділів, і не лише у Львові, а й в області, просто нереально в одній публікації охопити діяльність усіх структур. А плани в них на 2022-й — неабиякі. В Музею модернізму — також.

І далі пряма мова куратора Музею модернізму, кандидата мистецтвознавства Богдана МИСЮГИ, котрий передусім наголошує на тому, що музей — «жива» установа, тому постійно організовує лекції запрошених аналітиків мистецтва і кураторів, створює публікації у пресі та культурологічних виданнях й інтерактивно існує онлайн.

«Цього року завершимо впорядкування джерел з історії львівського модернізму для мультимедійних презентацій, — зазначає Богдан Мисюга. — У травні Львівська галерея мистецтв запланувала на базі збірки Музею модернізму міжнародну наукову конференцію «Інтенція і форма: некласичні та пост-некласичні моделі», де сподіваємось зібрати у спільному дискурсі знаних аналітиків мистецтва ХХ ст.

ЯРОСЛАВ КАЧМАР. «МИСЛИТЕЛЬ» 1980 Р. П’ЯТИЙ ЗАЛ — ЛЬВІВСЬКОГО НЕОАВАНГАРДУ

Незважаючи на те, що експозиція у нас стаціонарна, все ж плануємо новаційні вкраплення — твори наново відкритих авторів фондової збірки галереї або інтервенції мінівиставок. Невдовзі представимо ранні твори Ярослави Музики, навесні — групу відреставрованих творів Миколи Федюка та Арнольда Шаргородського.

Триває робота над ілюстрованим двомовним виданням про нашу збірку.

Зважаючи на те, що Музей модернізму — підрозділ Львівської національної галереї мистецтв, активно просуваємо свою експозиційну платформу в інших виставкових локаціях. Так, у квітні в залах Палацу Лозинського експонуватимемо проєкт, який присвячений колекції мистецтвознавця, галериста, менеджера мистецтва Юрка Бойка; у серпні покажемо одного із найактивніших учасників художніх процесів наприкінці 1980-х — початку 1990-х років у Львові Платона Сильвестрова, картини якого нам привезуть із Німеччини; у вересні демонструватимемо малярство реставратора, живописця і графіка Михайла Красника».

ВОЛОДИМИР ОДРЕХІВСЬКИЙ. «СКУЛЬПТОР». 1974 Р. П’ЯТИЙ ЗАЛ — ЛЬВІВСЬКОГО НЕОАВАНГАРДУ

Варто, вочевидь, додати, що Музей модернізму — нова експозиційна локація Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Відкрили музей у травні 2021 року, і це сім залів, у яких представлено ретроспективу львівського мистецтва, яка візуалізує світогляд модернізму — від перших ранніх модерних експериментів у руслі техногенного прогресу до рафінованих прикладів естетики пізнього структуралізму, з його акцентами на переосмисленні стародавніх культур та космогонізмі.

«День» пропонує побіжну фотоекскурсію музеєм з коментарями автора ідеї та одного із його створювачів Богдана Мисюги. Оглядати справді є що!

Отже...

•  Розпочинає постійну експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму — мистецтво 1914—1939 рр., яке радикально протистояло відтворенню реальної дійсності, йшло поряд з розвитком науково-технічного прогресу, надихалося політичними ідеологіями й опонувало їм.

•  Інший розділ експозиції ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства і становище соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939 — 1953 рр. Тут вперше системно представлено різновиди тактильної абстракції та раннього структуралізму в авторстві Карла Звіринського та митців його «герметичного кола».

•  У третьому залі представлено творчість унікального модерного сценографа й митця-екзистенціаліста, головного художника Львівського театру опери і балету Євгена Микитовича Лисика (1930 — 1991) — експонуються унікальні ескізи його сценічних рішень та авторська великоформатна графіка 1960 — 1980-х років.

ЛЮБОМИР МЕДВІДЬ. «ЕВАКУАЦІЯ — ЛЕТ МЕТЕЛИКА».1967 Р.  ЧЕТВЕРТИЙ ЗАЛ — МИСТЕЦТВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ РЕФЛЕКСІЇ

•  Четвертий зал присвячений постіндустріальному бунту львівських нонконформістів, і це — серії творів Любомира Медведя 1967 — 1968 рр., Івана Остафійчука 1972 — 1974 рр., Романа Жука 1973 — 1974 рр., композиції Романа Петрука 1970-х рр., які виявляють рефлексію на глобальні соціальні зрушення другої половини ХХ ст. «У їхніх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та неоекспресіонізму», — зазначає Богдан Мисюга.

•  П’ятий зал присвячений масштабному явищу «львівського неоавангарду» — мистецтву 1962 — 1975 рр., яке ілюструє нетривалий період повернення модерної стилістики у львівське мистецтво завдяки хрущовській відлизі й новому ідеологічному курсу офіційного мистецтва середини 1970-х під виглядом «радянського модернізму» та «суворого стилю».

•  Наступна частина експозиції експонує твори завершальної фази модерної естетики, з її акцентами на структуралізмі, космогонічній тематиці й медитативних формах безпредметних образів.

•  Останній зал візуалізує перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом — це твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського, які розкривають явище антисоціального відчуження та екзистенційного крику, близького до західного означення «транс-авангарду».