Монолог перед завісою
1 жовтня Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької розпочинає свій 88 й сезон.
Львівяни лишаються чи не єдиним серед репертуарних театрів України, що грають щомісяця понад 30 вистав на двох сценах, не здаючи мистецьких позицій загальній комерціалізації, всупереч реаліям сьогодення звертається до найкращих зразків вітчизняної та світової, класичної та сучасної драматургії.
Зараз у розпалі репетиції першої прем’єри, на яку занківчани запросять глядачів — це вистава «Гостина старої пані» за п’єсою відомого швейцарського драматурга Фрідріха Дюрренматта. Його твори вже кілька десятиліть залишаються однією з активних позицій світового репертуару. Як вважає постановник вистави, художній керівник Театру ім. М. Заньковецької Федір Стригун, «ця п’єса надзвичайно актуальна сьогодні, вона не випадково з’явилася в репертуарі. Якщо пригадати старі радянські часи, то столичні театри, яким дозволи цензори працювати з п’єсою Фрідріха Дюрренматта, то режисери мусили ставити її як контрпропаганду. Проте комуністичні часи минули, а твори Дюрренматта — є класикою назавжди». Ми зараз починаємо вчитися жити у капіталізмі, вигляд якого в нас — надзвичайно далекий від суспільного ладу цивілізованих країн, а тому всі проблеми героїв п’єси дуже схожі на наші болі й клопоти. Дюрренматт вміє говорити про речі серйозні, часто болючі, з неповторною іронією, що збільшує, хоч як це парадоксально, довіру сучасного глядача.
— Ми маємо сьогодні на обох сценах 43 п’єси найширшого авторського, тематичного, жанрового діапазону, — продовжує Ф. Стригун. — Думаємо, як розширити свою глядацьку аудиторію в наступному сезонi. Я вважаю, що треба вести діалог не тільки з тими, хто йде до театру, прекрасно знаючи п’єсу, щоб оцінити її трактування, але й з людьми, котрі вперше зайшли до залу. Обидві категорії — об’єктивна складова публіки, яку ми поважаємо і якою будемо працювати. Репертуарний вибір стає для нас питанням громадської позиції театру.
І хоча останніми сезонами наша афіша була дещо пом’якшена, але нині настає час залучати глядача до кращих класичних зразків світової та нашої національної драматургії. Я вважаю, що давно проситься на сцену «Сава Чалий» — єдина трагедія І. Карпенка-Карого, котра з’ясовує в історичному контексті ментальну природу української революційності.
Після кількох дуже вдалих робіт над творами Антона Чехова відомий режисер Алла Бабенко хоче поставити «Дім Вернарди Альби» Федеріко Гарсія Лорки та «Товариство білградських емансипованих жінок» Браніслава Нушича. Молодий режисер Вадим Сікорський обрав для себе в цьому сезоні комедію Мойше Гершензона «Хелемські мудреці» та п’єсу одного з найвідоміших у світі сучасних драматургів Пітера Шеффера «Амадей», присвячену життєвій драмі великого Моцарта.
Названі твори є, як кажуть, багатофігурними — тобто наші актори матимуть цікаві роботи у різних режисерів. Сподіваємося, і глядачі побачать у несподіваних якостях своїх улюбленців та запам’ятають нові обличчя занківчан. Адже останніми роками колектив поповнили випускники акторського відділення Львівського національного університету ім. Івана Франка. Зараз у нас — дуже молода трупа, за середнім віком, мабуть, наймолодша за всю історію. Багатьох із них театрали вже бачили на сцені. Вони виховані народними артистами України Богданом Козаком і Таїсією Литвиненко...
Цього року майстерності заньківчан аплодували глядачі Сургута, Тобольська, Ужгорода, Житомира, Івано-Франківська, Коломиї, але, як признався Стригун: «Ми скучили за нашим, особливим, львівським глядачем. Тому обидві сцени з першого дня нового сезону працюватимуть із повним навантаженням, і кожен знайде відповідне своїм думкам, бажанням, інтересам. А почнемо з «Оргії» Лесі Українки».
