«На дні», або «I заплачуть... бомжі»

Виставу «І заплачуть... бомжі» поставив народний артист України Лев Сомов, професор кафедри театрального мистецтва Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету. Спочатку виникло питання — чому саме Горький, чи не нудна (не складна?) п’єса, написана більш ніж століття тому, для сучасного глядача? Усі, хто прийшов на прем’єру, відповідь отримали після закінчення вистави — артисти-початківці виходили на фінальні поклони багато разів, сповнені нестримної радості від своєї першої професійної перемоги.

Не знаю, які були мотиви вибору класичної хрестоматійної п’єси Максима Горького у майстра дипломного курсу Лева Сомова, але, напевне, він замислювався і над тим, щоб задіяти у виставі якомога більше студентів. «На дні» — ідеальний твір для такого вирішення. Різнохарактерні мешканці нічліжки початку минулого сторіччя ожили в трактуванні успішних хлопців і дівчат XXI сторіччя. І їхні непрості стосунки були зіграні досить переконливо. Складні мізансцени, майже завжди точне попадання в образи героїв, яскраві акторські реакції — і здивували, і порадували: є в нашій країні талановита молодь, яка щиро хоче домогтися успіху в професії, почути після вистави бажану фразу: «Вірю!»

Звичайно, якби йшлося про професійних акторів, можна було б пред’явити їм претензії з приводу того, що деколи суть характеру героя втрачалася за зовнішнім малюнком ролі — що називається, багато було і «метушні обличчям», і невиразних діалогів (деяким студентам необхідно приділити особливу увагу виразності мовлення), і зайвої екзальтованості. Але залишу ці репліки поза кадром. Важливе інше: складна тригодинна вистава, репетиції над якою йшли лише два місяці, була зіграна, по суті, без єдиного проколу, на одному диханні. Поза сумнівом, заслуга в цьому прекрасного, і на мій погляд, недооціненого в театральній спільноті, актора Лева Сомова. Він не лише зміг навчити основам майстерності своїх студентів, але і вийшов разом із ними на сцену, блискуче зігравши горьківського Луку. Така підтримка неабичого варта.

ВИСТАВА «НА ДНІ», АБО «І ЗАПЛАЧУТЬ... БОМЖІ». НА ФОТО — ТИМУР БУРЛАКА В РОЛІ АЛЬОШКИ / ФОТО ІРИНИ СОМОВОЇ

А серед акторського складу хотілося б, насамперед, виділити декількох особистостей, на кого, на мою думку, варто звернути особливу увагу — і глядачам, і керівникам столичних театрів. Особисто мені понад усе запам’яталася невелика роль Альошки у виконанні студента-першокурсника (у виставі були задіяні не лише дипломники, але і студенти 4-го, 3-го та 1-го курсів) Тимура Бурлаки. Легкий, органічний, пластичний хлопець дуже нагадав мені знаменитого сьогодні Євгенія Миронова в давній виставі «Табакерки» «Пристрасті за Бумбарашем». Мені здається, під час прем’єри «І заплачуть... бомжі» ми були присутні при народженні справжнього артиста. Гарна у ролі товстухи Квашні і Каріна Коломієць. Особливо, коли після вистави бачиш тоненьку, тендітну красиву дівчинку, чиє амплуа, за визначенням, інженю. Не можна не сказати також доброго слова на адресу Анастасії Сегеди, яка емоційно зіграла Настю-повію. Але все ж, молодій актрисі варто, напевно, уважніше прочитати долю своєї героїні і спробувати домогтися більшого внутрішнього драматизму в образі, а не лише зовнішніх проявів його характеру.

Час для роботи над помилками є, адже вистава «І заплачуть... бомжі» була поставлена на професійній сцені — в театрі «Браво». Цей майданчик надала Київському міжнародному університету маленька хазяйка цього великого будинку — художній керівник театру Любов Титаренко. Клопоту протягом репетиційного періоду вистачало, але вона не жалкує ні про що — результат того вартий. А ще Л.Титаренко запевнила, що життя вистави продовжуватиметься — вона має намір ввести її до репертуарного плану театру.