Нащадки Пушкіна
На початку червня в різних країнах проходять дні, приурочені до дня народження великого російського поетаIснує повір’я, що Олександр Сергійович Пушкін заборонив своїм нащадкам писати вірші. Він вважав, що так добре пише, що вони не повинні творити гірше за нього. Напевно, саме тому з 237-ми родичів Пушкіна по всьому світу немає жодного поета!
Пушкінський рід був примітний тим, що в його сім’ях бувало більше дівчаток, ніж хлопчиків. Прямих нащадків Пушкіна, тобто нащадків за чоловічою лінією, що не переривається, було не так багато, лишень 13, повідомляють РІА «Новости». Наприклад, зараз у Росії прямих нащадків Пушкіна не залишилося зовсім. Зі смертю правнука поета та його сина перервалася пряма чоловіча лінія родичів поета, які проживали у Москві. Побічне сімейне дерево Пушкіна за минулі понад 150 років стало вельми розгалуженим і на цей час налічує 58 гілок, тобто прізвищ. За даними на 200-річчя Пушкіна, у світі було зареєстровано 227 нащадків поета, які живуть у країнах Європи, Америки й Азії. Наприкінці минулого століття, наприклад, у Росії проживало 82 із них, у Франції — 24, в Англії — 20, у США — 12, Бельгії — 10, Швейцарії — 6, ФРН — 5, Італії — 3. Шестеро жили на Гавайських островах і троє — в Марокко.
Нині єдиний прямий нащадок Олександра Сергійовича по другій чоловічій лінії четвертого покоління, який має його прізвище — Олександр Олександрович Пушкін — проживає у Брюсселі. Цікаво, що і його дружина, Марія Олександрівна Пушкіна-Дурново, є нащадком Пушкіна, — також від його старшого сина у п’ятому поколінні, але по першій чоловічій лінії (старший син Пушкіна був одружений двічі).
Олександр Олександрович постійно живе в Європі, однак він є громадянином Росії. Паспорт, відповідно до указу президента, він отримав наприкінці 2005 року. П’ять років тому подружжя Пушкіних створило у Брюсселі фонд імені свого знаменитого прапрапрадіда. Розвиває його у двох напрямах — за культурною та медичною лініями. Марія Олександрівна є головою Міжнародного фонду О. С. Пушкіна, секретарем Союзу російських дворян у Бельгії, скарбником Асоціації жінок ЄС. Олександр Олександрович Пушкін — голова Союзу російських дворян у Бельгії, заступник голови Міжнародного фонду О. С. Пушкіна, заступник голови Союзу нащадків командорів і спадкових лицарів Великого російського пріорства ордена Святого Іоанна Єрусалимського.
Олександр Олександрович нині пенсіонер, у минулому виявився великим фахівцем із телефонного зв’язку. Він працював у бельгійській телефонній компанії, яку згодом купили американці й яка потім стала французькою. Протягом 27 років займався установкою техніки.
У Німеччині живуть нащадки Георга фон Нассау — сина дочки Пушкіна Наталі. Наприклад, Клотильда фон Рінтелен, внучка Георга. За професією вона лікар-психіатр, у неї три сини: Олександр, Грегор і Ніколас.
Нині у США живе Кеннет Пушкін. Він заснував у Америці Фонд «Пушкінська спадщина». «Я завжди знав, що належу до сім’ї Пушкіна, з самого дитинства. Чесно кажучи, в дитинстві й отроцтві я не надавав цьому особливого значення. Ми були американцями. І моє ім’я — Кеннет, а не Іннокентій або Костянтин. Та й імені по батькові в мене ніколи не було. До того ж, моє дитинство припало на епоху холодної війни. Моя сім’я, на жаль, забула рідну мову та втратила всі зв’язки з історичною Батьківщиною й її культурою».
З приводу приналежності Кеннета до роду Пушкіних ходять запеклі спори. За даними авторитетного родовідного розпису В.Н. Русакова, визнаного всіма нащадками поета, жодний Кеннет О. Пушкін у родоводі не згадується. Про це повідомили нащадки поета — правнучка Юлія Григорівна Пушкіна та правнук — Георгій Олександрович Галін.
Олександр Олександрович Пушкін також ставить під сумнів родинні зв’язки американця. «Ніякий він не нащадок, ми всіх знаємо, й ніяких Кеннетів у нас в роду не було. Він збирає гроші, називаючись ім’ям Пушкін, влаштовує бали та набиває собі кишеню. Навіть у газеті ми знайшли його інтерв’ю, де він говорить: «Пушкін — це мій другий бізнес». А коли його запитують: «По якій лінії та хто вам із Пушкіних ким доводиться?» — він відповідає знаєте як? «Це дуже довго і важко пояснювати». Ми хотіли зробити судовий процес, але наші адвокати сказали, що процес треба робити з американцями, він буде дуже дорогим і дуже довго триватиме. І ми помремо раніше, ніж він скінчиться!»
Випуск газети №:
№94, (2007)Рубрика
Культура