Національний музей відкриває фонди

Музейно-мистецькі заходи, присвячені своєму 100-літньому ювілею Національний музей у Львові розпочинає виставкою ікон «Богородиця з дитям і похвалою». І хоч цього разу відзначається лише 99-та річниця, підготовка до ювілею вже стартувала і за традицією на грудень припадає саме експонування музейних фондів зі збірки митрополита Андрея Шептицького. Адже саме митрополит Шептицький став фундатором музею у грудні 1905 року.

Національний музей у Львові володіє найчисленнішою в Україні збіркою пам’яток на тему «Богородиця з дитям і похвалою». Більше як 6 десятків ікон хронологічно охоплюють три століття і досить повно репрезентують основні іконографічні типи та варіанти даної іконографії, що виражає ідею Боговтілення. Українська редакція відрізняється поєднанням старозавітніх та новозавітніх персонажів. А центральне зображення Богородиці з малим Спасом майже без винятків представляє найпоширеніший іконографічний тип Одигітрії. Хоча існував і інший тип Богородичних ікон — з апостолами на полях, відомий лише кількома пам’ятками ХV — початку ХVI століття. Чи не найранішня серед них — ікона з Сушиці Великої. Вперше показані й раритетні ікони з Малнова та Коростна.

Як підкреслює куратор виставки, заввідділом давнього українського мистецтва, кандидат мистецтвознавства Марія Гелитович, — колекції інших музеїв України, а також Польщі та Словаччини, у яких зберігаються українські ікони, разом узяті володіють меншою кількістю подібних пам’яток. Більшість ікон експонується вперше і пройшли повний комплекс реставраційних заходів, в тому числі — розкриття з-під пізніших записів.

Ікони ХVI — початку ХVII століття демонструють мистецькі зразки так званого народного письма, пов’язаного з активізацією малярських осередків, що виникали в містах та містечках того часу, і тому на тлі майже цілковитої анонімної творчості ще ціннішими стають підписні та датовані ікони, зокрема «Богородиця з похвалою» майстра Олексія, що належала іконостасу Успенської церкви в Смільнику. Творчість цього майстра вирізняється особливою камерністю зображення, ліризмом та витонченістю.

Цікаво, що на відкритті виставки було чимало молоді, студентів. Вони уважно вдивлялися в ікони, надовго зупиняючись то біля одної, то біля іншої роботи. Можливо, не всі з них могли докладно сказати, яку цінність представляє та чи інша ікона, однак, як сказала одна з дівчаток, «обійшла виставку і ніби душу очистила».