Ненудно про Нескучне

Протягом вже двох років в Харкові існує і проводить просвітницько-художні акції «Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової» — однієї з перших визнаних у світі жінок-художниць. Вона народилася в селі Нескучному, жила в Харкові у 1919-1920 роках. До товариства належать не тільки шанувальники таланту однієї з найяскравіших та найзагадковіших жінок-живописців, але також родичі й нащадки художниці, що живуть в різних містах і країнах.

Все літо і частину осені члени товариства проводили благодійні, творчі вечори, лекції, екскурсії Харковом та областю, зокрема по «серебряковських» місцях. Зібрані кошти дозволили «друзям Серебрякової» організувати і провести у вересні дводенну міжнародну наукову конференцію з літературними читаннями, музикою, виставками та автобусною екскурсією в Нескучне — колишнє родове гніздо Зінаїди Серебрякової. На конференцію було запрошено гостей з Бельгії, Люксембурга, Москви, Петербургу, Донецька, Сум, Києва.

— З деякими родичами Серебрякової ми товаришуємо вже два роки, — розповів глава товариства і головний «двигун» просвітницького руху, науковець Михайло КРАСІКОВ. — Дивовижно, що більше 200 років у двох великих родах Бенуа та Лансере, які об’єдналися в Серебряковій, майже всі були пов’язані з мистецтвом (представники цих родів були архітекторами, художниками, скульпторами, мистецтвознавцями). Ще 2011 року ми зустрілися з нащадками брата Серебрякової, художника Євгена Лансере. У нас гостювала його онука Катерина Лансере та її син Павло Павлінов. На нинішню конференцію Павло, нащадок Лансере, вдруге приїхав з Москви з доповіддю «Життя і творчість дітей Зінаїди Серебрякової.

Про фізичне та духовне об’єднання двох родів розповів на конференції інший нащадок великої династії, представник роду Бенуа Володимир Фролов.

— Меценатів у нас майже немає. А наші акції вимагають чималих фінансових вкладень, — пояснює суть руху Михайло Красіков. — Все тримається на пожертвуваннях, ентузіазмі учасників та їхніх власних ідеях й зароблених коштах. Ідея проста: для багатьох Серебрякова — найулюбленіша художниця. З любові до її творчості люди здійснюють подвижницькі альтруїстичні вчинки.

Михайло Красіков говорить, що самостійно збирати гроші на проведення культурно-просвітницьких заходів — це хороша традиція української інтелігенції з середини ХІХ століття. «Добре, що сільський голова села Веселе, яке поряд з Нескучним, директор Веселовської школи, керівництво Харківського художнього музею та Музею знаменитих харків’ян імені Шульженко допомогли в проведенні конференції», — додає мистецтвознавець.

Можливість поговорити про феномен Серебрякової зібрала багато відомих дослідників її творчості, які розповідали про становлення її як художниці, освітлювали різні аспекти її життя на батьківщині й у Франції, говорили також про її сприйняття природи та сучасного мистецтва. А ще було багато музики — для гостей конференції грав росіянин Олексій Кудряшов, лауреат міжнародних конкурсів, про якого говорять як про кращого виконавця творів Скрябіна.

На знаменитій «серебряковській» терасі, зображеній художницею у двох роботах 1919 року «На терасі в Харкові», «Картковий будиночок», в будинку по вулиці Червонооктябрьська, 25, звучала скрипка. «Це було символічно і в дусі Серебрякової — тому що у неї була музична родина і музичний живопис. У своїх листах вона постійно згадує про домашні концерти й музичні вечори», — говорить Михайло.

Також відбулася поїздка до села Нескучне, де до революції знаходився маєток Лансере-Серебрякової. Гості відвідали символічну могилу батька Серебрякової, скульптора Євгена Лансере, 165-ліття якого відзначали в Харкові цього літа. Екскурсію проводив відомий харківський фотохудожник Володимир Оглоблін — також член товариства «друзів Серебрякової». Торік він був одним з організаторів «Ненудного пленера», частина робіт якого сьогодні знаходиться у фондах Харківського Художнього музею. Гості згадували про те, як Серебрякова 1919 року залишилася вдовою з чотирма дітьми на руках, і як їй допомагали селяни Нескучного, які дуже її любили. У важкі роки після революції селяни привозили художниці до Харкова дрова й продукти. Тому символічно, що сільський голова села Веселе пригостив гостей конференції обідом. А учні Веселовської школи провели екскурсію українською мовою по шкільному музею родини Лансере, чим до сліз зворушили зарубіжних гостей.

Тепер «друзі Серебрякової» готують до видання збірку з матеріалами конференції і працюють над тим, щоб включити землі села Нескучне до природоохоронної зони Харківської області. Також вони планують відреставрувати будинок Серебрякової в Харкові й розмістити в ньому музей художниці. Проте зробити це лише силами громадськості буде складно, вважає Михайло Красіков, і запрошує до співпраці всіх шанувальників творчості Зінаїди Серебрякової.