Новий формат класики

Вечір був присвячений творчості видатного українського композитора Бориса Лятошинського. Режисеркою, співкоординаторкою та автором проєкту виступила Жанна Чепела, що вже не раз яскраво демонструвала свій мистецький смак і професіоналізм у таких постановках як «БаROKko» (ДАТОБ), «Симфо-шоу» (ДАТОБ), «Орфей у пеклі» (Схід ОПЕРА) та багатьох інших.

Засновники та виконавці ансамблю – відомі музиканти як в Україні, так і за кордоном, лауреати багатьох міжнародних конкурсів: Михайло Захаров (скрипка), Роман Лопатинський (фортепіано), Олексій Шадрін (віолончель). Нагадаємо, тріо було створене у 2019 році з метою популяризації та поширення української академічної музики до широких кіл слухачів, тож їхні прогресивні пошуки чудовим чином збіглися з технічними режисерськими задумами Жанни Чепели.

Отож, таке творче об’єднання талановитих митців загальними зусиллями створило неймовірний за красою, змістом та наповненням концерт, головною родзинкою якого стало використання мультимедійних технологій. Креативне поєднання візуального ряду та музичного втілення спричинило справжній слухо-зоровий вибух.

Із найперших хвилин глядацьку залу оповили «лінії долі», «ниточки» заплутаного життєвого шляху Бориса Лятошинського, творчості якого і присвячено проєкт. Використання 3D технологій утворило ефект присутності в іншому часі, навіть поза ним: у просторі, де ми всі маємо змогу побачити складну та непересічну долю видатного композитора. А потім пролунав голос – голос Бориса Лятошинського, який щиро зізнається у безмежній любові до музики. Лише через декілька хвилин зачарована дійством публіка побачила на сцені справжнього володаря цього голосу – актора Олексія Райта, який ще багато разів перевтілиться і у Валентина Сильвестрова, і у Віталія Годзяцького, і в Івана Карабиця, читаючи листи та спогади близьких людей видатного композитора. Надзвичайно тонкий, інтелігентний, навіть зовні, немов з того часу – Олексій Райт, що довершено відчув кожну ноту і слово, – точна знахідка режисерки й один із сенсово вдалих штрихів цієї мультимедійної постановки.

Як тільки перші емоції вщухли, з початком звучання повітряного вальсу Бориса Лятошинського закрутився справжній калейдоскоп вражень. Зринали спогади навчання композитора у знаменитого Рейнгольда Глієра, палкого кохання до Маргарити Царевич, важких років поневірянь за радянської влади. Все це супроводжувалося яскравим візуальним рядом з вирізками газет та листів, унікальними фотографіями, оригіналами партитур та маловідомих матеріалів сімейних архівів композитора і його учнів.

Музичний ряд становив невід’ємний компонент утвореного синтезу. У блискучому виконанні тріо лунали як відомі твори (Фортепіанне тріо № 1 та № 2, цикл «Відображення» Бориса Лятошинського, Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано «Епілоги» Євгена Станковича), так і менш виконувані – «Прелюдія» з циклу «Три п’єси у романтичному стилі» Віталія Годзяцького, «Миттєвості Моцарта» Валентина Сильвестрова, «Три п’єси для тріо» Івана Карабиця.

Фінальною точкою концерту стало виконання Михайлом Захаровим віртуозної каденції скрипкового концерту Рейнгольда Глієра, завершеного Борисом Лятошинським. Під заключні звуки твору, за допомогою вентиляторів, на сцені вихором здійнялося безліч партитурних листків, що опадали на підлогу вже серед шуму бурхливих овацій.

Дійсно, концерт вийшов напрочуд вдалим. Використання мультимедійних технологій та їх інтеграція у простір сучасної академічної музики відкриває нові шляхи для її популяризації серед широких кіл слухачів. Взаємодія візуального та музичного рядів суттєво полегшує сприйняття, впливаючи на глядача відразу усім арсеналом виразових, змістовних та комунікативних можливостей. Тож, у майбутньому подібний синтез музики і технологічних новацій має усі шанси репрезентувати новий синтетичний жанр у сфері мистецтва.