Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Ольга Микитенко: «Я навчилася відокремлювати головне від другорядного»

21 жовтня, 09:46
Ольга МИКИТЕНКО / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

24 жовтня зірку оперної сцени меломани почують у партії Віолети в «Травіаті» Дж. Верді, а 29 жовтня акторка з’явиться в образі юної рабині Лю в пуччинівській «Турандот».

Сьогодні знаменита українська співачка співає на найпрестижніших оперних сценах світу. Остання зустріч Ольги Микитенко з киянами відбулася кілька років тому, в рамках фестивалю «Сходи до неба», в якому виступили наші знамениті співвітчизники, які домоглися міжнародного успіху і прославили нашу Батьківщину, розширивши уявлення світу про творчий потенціал України. На думку Ольги, подібні форуми — це «певний простір, де працюють закони по-справжньому творчих людей, які вирвалися з пут негативних вібрацій, які домоглися можливості просто якнайкраще робити свою справу, реалізовувати свої мрії».

— У безлічі країн світу подібні заходи — явище цілком звичне, в Україні ж наразі зі стану епізодичності не трансформуються через причини як внутрішні, так і зовнішні. І залишається лише сподіватися на те, що прийде розуміння їх важливості для підтримки в своїх співвітчизниках прекрасного прагнення до мрії, — наголошує Ольга МИКИТЕНКО. — Людина без мрії впадає в смуток і негатив, стає агресивною. Ми ж, артисти, намагаємося протиставити цьому красу, до якої прагнемо самі, — музику, слово, танець.

— Той позитив, з яким ви знову зустрічаєтеся з українським глядачем, обумовлений успішною кар’єрою за кордоном, адже робота на перших сценах Риму, Відня, Дрездена, Мюнхена, Барселони — прямий синонім успіху?

 — Я б назвала це реалізацією своїх бажань і можливостей. Сьогодні можу сказати, що задоволена тим, як складається моє життя. Нині живу в Німеччині, в Ессені, декілька років була солістом оперної трупи місцевого театру, яка тут, як і в Києві, постійна, а не на антрепризних засадах. Комфортні умови контракту надавали певну свободу, необхідну як для тієї ж творчості, так і для чогось особистого. Настає момент, коли розумієш, що неможливо безперервно стрибати з однієї постановки в іншу, що потрібно звідкись черпати енергію, розвиватися як особистість для того, щоб мати переконливе право розповісти щось глядачеві. Перш ніж віддати, потрібно накопичити. Якщо погоджуватися на все, що тобі пропонують, є ризик вичерпати всі запаси, а пустушку публіка відразу розкусить і відкине.

— Відкриєте таємницю такого поповнення?

— Я вибрала шлях освоєння східної мудрості. Займаюся йогою, читаю філософську літературу. Свідомо обмежила коло спілкування. Це не означає, що в мене немає друзів, але саме щоб уникнути больових моментів, їх коло стало доволі вузьким, я не спілкуюся даремно. Тому не чекайте від мене одкровень про особисте життя. На те воно й особисте. Вважаю, що правильно організувала своє життя, і таким чином звільнила час для самозаглиблення. Шлях самопізнання так само важкий, як і будь-який цілеспрямований шлях. Він не звільняє від утоми, тим паче, що у сфері своєї основної, професійної діяльності я продовжую працювати досить напружено.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати