Паперові… драми

Те, що театральна сцена – одне з найкращих місць для знайомства автора і публіки, на Форумі видавців знали давно. Але сцену підкорювали поети та літератори: славнозвісні ночі поезії, музичні концерти-перфоманси авторів (цього року найкращий у Сергія Жадана – проект «Розділові»), театралізовані авторські читання... Звісно, при нагоді показували і поодинокі вистави – як-то «Солодку Дарусю» та «Націю» Марії Матіос. Цьогоріч свято «врожаю» української книжки у Львові запевнило – нові ідеї можуть народжуватися навіть у солідних проектів, що вже мають свої перевірені часом традиції.

Власне, Тиждень сучасної драматургії у Львові постав зі скромного бажання Першої сцени сучасної драматургії «Драма.UA» та Львівського театру ім. Леся Курбаса  представити свіжо перекладені тексти відомих британських драматургів – Данкана МакМілана («Дихання», режисер Євген Худзик), Керіл Черчілл («Далеко», режисер Павло Ар’є) та Девіда Герровера («Ножі в курях», режисер Володимир Кучинський). Однак остаточна програма вже містила півтора десятка різних подій – вистав, представлення книжок та, звісно, сценічних читань нових для української сцени п’єс.

Крім згаданих британських драматургів, чиї п’єси обрано цього року для театральної програми Британської ради в Україні, було представлено у вигляді сценічного читання твір канадського драматурга Моріса Панича «Порушники» (режисер Ігор Матіїв). Книжка «7 історій та інші п’єси» Моріса Панича, як легко здогадатися із прізвища, вихідця із сім’ї українських емігрантів та вельми популярного драматурга і режисера, щойно побачила світ у видавництві «Дискурс». У цьому ж видавництві з’явилася і збірка п’єс українського драматурга Павла Ар’є «Баба Пріся та інші герої».

Павло Ар’є нині – один із успішних українських драматургів. Його п’єса «Баба Пріся» майже одночасно була поставлена одразу трьома режисерами – Романом Віктюком у Москві (вистава «На початку і наприкінці часів»), Олексієм Кравчуком у Львові (вистава «Баба») та Стасом Жирковим у Києві (вистава «Сталкери»). Останній спектакль буквально за сезон перетворився на шлягер – нині він «переїжджає» з камерної сцени Київського академічного Молодого театру на його велику сцену. Причина цієї рокіровки вельми незвична як для Києва: на виставу «Сталкери» не можливо дістати квитки, камерна сцена вже не може вмістити усіх охочих подивитися, як молода й енергійна Ірма Вітовська перевтілюється у 90-річну бабу Прісю.

А в рамках львівського «Тижня сучасної драматургії» була показана вистава Львівського театру ім. Лесі Українки «Баба» Павла Ар’є. В ній заголовну роль грає, тільки не дивуйтеся, актор Олег Стефан. І грає просто магічно – жодних карикатур і пародій на «вєрку сердючку». В інтерпретації режисера і актора – баба Пріся це просто-таки фольклорно-міфічна істота, в якої немає статі та віку. Вона вічна, як сама нація.

Перша сцена сучасної драматургії «Драма.UA» також показала свої роботи: камерні спектаклі за п’єсами українського молодого драматурга Марії Вакули «Полярники» (режисер Олег Онещак), польського драматурга Малгожати Сікорської-Міщук «Бургомістр» (режисер Антон Романов), білоруса Максима Доська «Лондон» (режисер Павло Ар’є). Не обійшлося у театральній програмі і без хедлайнерів Форуму видавців, чиї книжки традиційно розкуповуються найпершими. Режисер із Донецька, що нині живе у Львові, Євген Чистоклєтов представив дві роботи: «Одкровення Іванки» за повістю Марії Матіос «Черевички Божої Матері» та Personal Jesus за поезією та прозою Сергія Жадана.  

Перший академічний театр для дітей і юнацтва представив останню у часі прем’єру – «Зерносховище» Наталі Ворожбит у постановці київського режисера Андрія Приходька. Цю п’єсу про Голодомор український драматург написала спеціально на замовлення лондонського театру Royal Court (Роял Корт), де і відбулася її перша прем’єра. Нині Наталя співпрацює з Національним театром імені Івана Франка – тут йдуть два її спектаклі «Квітка Будяк» та «Щоденники Майдану». А нещодавно Наталя Ворожбит разом із німецьким режисером Георгом Жено, одним із співзасновників московського Театру.doc, закінчила роботу над новим проектом «Миколаївка». Це документальна вистава, створена разом із школярами школи №3 міста Миколаївка, які пережили війну.

«Тиждень сучасної драматургії» вельми органічно вписався у загальний контекст Форуму видавців. Він розставив свої наголоси та нагадав про українську й не лише сучасну драматургію, яка все ще перебуває у пошуку своїх режисерів, акторів та глядачів.