«Пауза» у децентралізації. На довго?

Позиція Міністерства культури України однозначна – зберегти Національні колективи та Національні заклади культури. Це стратегічно важливо, адже вони культурно репрезентують не просто місто чи область, а цілу країну. На численних нарадах, пов’язаних з децентралізацією фінансів, що відбувались під головуванням прем`єр-міністра України А. Яценюка, а також під головуванням віце – прем`єра, міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В. Гройсмана Мінкультури наголошувало на неможливості передачі на місцевий рівень закладів культури, що мають статус «національних» і було підтримане.

В тім, у новому проекті Закону України «Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України», запропонованому Мінфіном на засідання Уряду, пропозиції Міністерства культури України не були враховані. Запропонована редакція проекту Закону України може, фактично, призвести до занепаду та, зрештою, зникнення унікальної мережі національних закладів культури,- повідомляє прес-служба Мінкульту.

Нагадаємо, 12 серпня народні депутати відмовилися розглядати законопроект №4435а.  Поправки проекту передбачають забезпечення передачі з державної власності у комунальну відомчих дошкільних навчальних закладів, спеціалізованих шкіл (у тому числі шкіл-інтернатів), професійно-технічних навчальних закладів, позашкільних навчальних закладів, національних і державних бібліотек, музеїв, театрів, філармоній, виставок, заповідників, музичних колективів і ансамблів, циркових організацій.

В «Укрінформі» відбувся круглий стіл «Містечковий рівень не замінить загальнодержавний... або загрози передачі провідних закладів культури, які мають національний статус, із державного бюджету в бюджет місцевих органів самоврядування». До участі були запрошені колишні міністри культури України, керівники провідних мистецьких установ та національних колективів, представники профспілкових організацій. Міністерство культури відстоює позицію хибності передачі національних закладів на місцевий рівень фінансування, уже протягом місяця ведеться робота з обґрунтування недоцільності бюджетної децентралізації. Учасники круглого столу висловилися з приводу неспроможності комунальних підприємств утримувати заклади культури державного значення.

Так, Іван Ковальчук, генеральний директор Національного музею Великої вітчизняної війни, наголошував на можливості зазіхань на територіальну цілісність меморіалів й заповідників; Андрій Чебикін, президент Національної академії мистецтв України, зауважував ймовірність втрати охорони держави пам’яток культури; Михайло Захаревич, генеральний директор Національного театру ім. І. Франка, стверджував про підривання морального первня нації й знищення підвалин демократії в країні. До речі, Анатолій Авдієвський, художній керівник українського народного хору ім. В. Верьовки провів історичні аналогії з воєнним 1918 р., коли за сім місяців при владі Павло Скоропадський створював університети й академії, будував бібліотеки й галереї мистецтв, а Мирослав Вантух, художній керівник ансамблю танцю України імені П.Вірського, зауважив, що ні політикою, ні економічною стратегією на світовій арені Україна не відзначається, а от мистецькими надбаннями й спортом твердо заявила про себе…

Попри очевидну одностайність, діячі культури не надто зважали на те, що проблема державного забезпечення зараз нагальніша для військової сфери. Очевидно, що війна сьогодні не лише територіальна, а й інформаційна, і заклади культури відіграють важливу комунікативну функцію, формують уявлення про самоідентичність українців, та й, власне, процес децентралізації уже фактично відбувся. За даними заступника міністра культури України Олександра Журавчака, більшість закладів культури знаходяться у комунальній власності й відповідно належать до сфери управління місцевих організацій, в цілому  кількість організацій культури становить 41 тисячу, при цьому до сфери управління Мінкульту належить приблизно 150 закладів зі статусом «державний» чи «національний», що складає лише 0,4% від загальної кількості.

Повнішу картину аналізу ситуації мали на меті запропонувати колишні очільники міністерства. Порівнюючи проблеми 1990-х і сьогодення, перший міністр культури незалежної України Лариса Хоролець важає, що через недостатність культурного діалогу зі Сходом, там зараз триває війна: «На початку 1990-х було багато спроб перепрофілювання закладів культури, потреби мистецтва, особливо на регіональному рівні, фінансувались мало, вся галузь забезпечувалась залишковим принципом. Схожа до сьогоднішньої тоді була ситуація з Українським домом. Перетворивши його з Музею В. Леніна, змінивши його концепцію, я мусила докласти багатьох зусиль, щоб приміщення не було передане в комунальну власність. Запропонована децентралізація не завжди доцільна, в контексті культурного розвитку вона швидше призведе до занепаду багатьох осередків у невеликих містах і селах, а перевага росіян сьогодні в тому, що вони добре фінансують культуру, тому що знають, що це зброя з далеким прицілом».

Ігор Ліховий, міністр культури і туризму України (2005-2006 рр.)  зазначив, що існують заповідники, забезпечення яких в рази перевищує бюджет місцевих організацій самоврядування, на території яких вони знаходяться. «Ми сьогодні лікуємо мігрень відрубування голови, - сказав І.Ліховий, - і потрібно писати листи й звернення, але варто й діяти. Міністерство сьогодні не дуже усвідомлює, які великі важелі тримає в руках, воно не найбідніше серед решти, і є можливість справді зменшити витрати, якщо надати більше самостійних прав й обов’язків закладам культури й національним заповідникам».

Відповідаючи на питання про можливу відсутність коштів на підтримку культури як причину ухвалення поправки до Бюджетного кодексу України, заступник теперішнього міністра культури Олександр Журавчак зазначив: «Збереження державних пріоритетів в галузі культури сьогодні є стратегічним як питання інформаційно-культурної безпеки України. Бюджет є, кошти передбачались, видатки були й будуть скорочені. Ми, плануючи кошторис на 2015 рік уже передбачили скорочення штатних одиниць на 10-15%».

За результатами круглого столу було скликано прес-конференцію, на якій учасники представили листи-звернення до Бюджетного комітету, прем’єр-міністра, голови ВР і Президента України. Від музейної спілки відкрите прохання презентував Дмитро Стус, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка. Позицію колишніх міністрів культури України представив Дмитро Остапенко, міністр культури і мистецтв України (1995-1999 рр.), а  Анатолій Авдієвський висловив думку керівників й працівників еталонних національних колективів.

 - Війна, яка сьогодні йде на сході не повинна стати причиною тому, щоб ми рубали корінь, на якому весь народ цвіте й буде жити ще багато років, - підсумував зустріч актор, народний депутат України Богдан Бенюк.

Однак не варто забувати й про те, що в скруті війни не може бути привілею для жодної зі сфер державного життя. Культурний простір сьогодні повинен стати плацдармом моральної підтримки військових, рушієм налагодження діалогу з людьми, які пережили російську окупацію й облаштування звільнених міст, й витримати тимчасові фінансові труднощі, які спіткають нині усіх.