Попри війну та кризу
У Кіровограді успішно пройшов XVIII фестиваль камерної та симфонічної музики «Травневі музичні зустрічі»
Зазвичай неквапливе та сонне від спеки рідне місто моє кипить і вирує, мов розбурханий вулик. Пристрасті скипають навколо очікуваної зміни його імені осоружного й невідомо яким чином пов’язаного Кірова. В «номінантах» — історичний Єлисаветград (прихильники котрий рік поспіль доводять, що фортецю, зведену на колишніх козацьких землях, названо на честь святої, а не російської цариці-колонізаторки). Помірковані патріоти закликають згуртуватися навколо поетичного Златополя (колись було таке містечко, що нині увійшло в межі Новомиргорода й розчинилося в ньому). Мистецька еліта пропонує вшанувати в назві уродженців краю — засновників театру корифеїв Кропивницького (навіть фільм із нагоди його 170-річчя знято) чи братів Тобілевичів (тобто Карпенка-Карого, Садовського та Саксаганського)... Згадали навіть прадавній Ексампей, відомий ще з «часів Геродотових». Звісно, більшість розмов точиться навколо цін і тарифів... одне слово, криза. А ще загрозливіше — війна: на кладовищі відкрили Алею Слави полеглих за минулий рік кіровоградців на сході... Хіба ж тут до фестивалів? — розмірковує обиватель...
Але ж травень у Кіровограді асоціюється зі святом академічної музики, що його влаштовує команда обласної філармонії (художній керівник — Наталя Бондаренко, заступники директора — Валерій Федчишин, Ірина Полонська, Оксана Буртова та ін.) на чолі з директором Миколою Кравченком (до речі, його директорство триває вже тридцять три роки!). Вже відійшов у вічність «хрещений батько» «Травневих музичних зустрічей» легендарний скрипаль Богодар Которович.
Виявляється, що саме зараз потреба у зустрічах із високим мистецтвом стала нагальною. Приємно, що місцеві культуртрегери (на відміну від мінкультівських очільників) розуміють це, і зробили все можливе для бодай мінімального, але все ж фінансування такого вкрай важливого для широкої громадськості міста заходу.
Нинішні «Травневі музичні зустрічі» мали свої особливості. Насамперед, значно збільшилася частка концертів у районних центрах: спраглі за якісною музикою жителі мали змогу послухати камерні оркестри Черкаської, Полтавської та Миколаївської філармоній.
Новації відбулась і в «гостьовій» площині: організатори запросили апробованих солістів, які виступали із місцевими колективами — камерним оркестром «Концертіно» (художній керівник Наталя Хилобокова) та Симфонічним оркестром Кіровоградського музичного училища (художній керівник Лариса Голіусова).
Лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів — львів’яни Сергій Григоренко (фортепіано) та Остап Манько (скрипка) — часто й залюбки виступають на філармонійній сцені (до слова — немає в Україні артиста, який, хоч раз виступивши тут, не мріяв би про неї знову — завдяки унікальній акустиці та винятково вдячній публіці). Неодноразово грали вони і з камерним оркестром «Концертіно». Цьогорічна програма була розрахована на різні смаки (Вівальді, Бах, Бетховен, Шнітке та ін.), але найбільше сподобалась композиція Арво Пярта Fratres («Брати»), де гості зіграли дуетом.
Із Симфонічним оркестром виступили: його колишній випускник, а зараз студент НМАУ, володар м’якого, але насиченого й барвистого баритона, лауреат міжнародних конкурсів Олександр Безай (найбільше, як на мене, співаку вдалася арія Алеко з однойменної опери С. Рахманінова) та, без перебільшення, знаменитий не лише в Україні, а й далеко за її межами піаніст Йожеф Ермінь (він сьогодні очолює кафедру спеціального фортепіано у Львівській музакадемії, у Кіровограді грав неодноразово, його тут люблять і цінують) — у його виконанні прозвучав карколомний Концерт для фортепіано з оркестром Роберта Шумана (студенти не підкачали!). Взагалі, оркестр, окрім акомпанементу, підготував ще й кілька сольних номерів, зокрема відкрив програму запальною Увертюрою до опери Бізе «Кармен», а завершив перший відділ величною «Поемою про Україну» О. Александрова, де до соліста й оркестру долучився хор (хормейстер — Надія Шост). Взагалі, оркестр продемонстрував чудовий ансамбль, налаштованість, азарт — колектив зараз явно на підйомі, з чим можна привітати Ларису Іванівну — його керівника й директора музичного училища в одній особі.
На закритті фесту камерний оркестр Вінницької обласної філармонії (керівник — Георгій Курков) подарував чудову програму зі світових джазових хітів. Тон задавала солістка Ольга Плакидюк, яка продемонструвала чудове володіння вокалом та художній смак...
