Працювати, працювати...

Митці давно чекали на  новину про дозвіл знову працювати і послаблення карантину, який поламав усі плани, які нині треба корегувати...

— Втім, не можна стверджувати, що наша робота була зовсім перервана, — говорить директор-художній керівник Театру на Подолі Віталій МАЛАХОВ. — Так чи інакше, режисери знаходили спосіб бодай на відстані спілкуватися з акторами, з постановочною групою,  уточнювали ті результати, яких досягнуто в репетиціях раніше. Це, безумовно, корисно, бо в повсякденній «нормальній» роботі на такі уточнення часто не вистачає часу.

Крім того, в мистецькому світі також відбувалися події, які певним чином об’єднували наш колектив. Приміром, результати цьогорічної «Київської пекторалі» було оголошено вже під час карантину, і в нас був чудовий привід заново згадати одне одного й привітати. Наш колектив  отримав три «пекторалі»: Лариса Трояновська — в номінації «Краща жіноча роль другого плану» за роботу в спектаклі «Зойчина квартира», Роман Халаїмов за «Кращу чоловічу роль» у тій самій виставі, а вистава «Сірі бджоли» за твором Андрія Куркова визнана кращою драматичною постановкою 2019 року. Був привід порадіти й за керівника музичної частини нашого театру Тимура Полянського, який, так само вже під час карантину, був нагороджений кінопремією «Золота Дзиґа» — за кращу музику до фільму «Гуцулка Ксеня»...

Отже, повертаємося до репетицій. Першим, вже 14 травня, молодий режисер  із Северодонецька Євген Мерзляков береться до роботи над «Спостерігачем». Це п’єса відомого канадського драматурга українського походження Моріса Панича. Там двоє дійових осіб: герой та його вмираюча тітка, яку він двадцять років не бачив, а тепер приїхав доглянути — щоб  успадкувати квартиру... Це вистава — для малої сцени. В ролях — Софія Письман і Максим Грубер. Здавалось би — якраз для карантинної ситуації, коли діє правило «більше двох не збиратися». Та в будь-якому разі все одно буде «більше двох», адже репетиції на певному етапі вимагатимуть участі людей не лише з акторського цеху. Будемо сподіватися, до прем’єри карантинні правила пом’якшають.

15 травня виходить на репетиційний майданчик Тамара Трунова з «Навігатором» грузинського драматурга Лаші Бугадзе. Там зайняті Артем Мяус, Юрій Феліпенко, Олена Свірська, Володимир Кузнєцов та ще кілька акторів. До початку карантину ця творча група вже «вийшла з-за столу», й перша вистава планувалася на кінець квітня. Тепер, якщо все рухатиметься добре, сподіваємось, що прем’єра відбудеться в середині червня.

Режисер Ігор Матіїв навіть під час карантину примудрявся не переривати роботи над постановкою «Для домашнього вогнища» за Іваном Франком, і тепер ця робота триватиме своєю чергою. Хоча плани деяких інших прем’єр цього сезону, очевидно, нам доведеться коригувати. Скажімо, «Механічний апельсин» за Ентоні Берджесом, постановка Автанділа Варсимашвілі. Ще до початку карантину батоно Автанділ кілька разів «зустрівся» з акторами по скайпу. Тоді ще ніхто не передбачав, що на деякий час це стане єдино можливим способом живого спілкування. В усякому разі, Варсимашвілі обіцяє, що вилетить до Києва з Тбілісі першим же авіарейсом. Та справа ж не тільки в тому, коли закінчиться карантин, а й у тому, що він завдав театрові певних фінансових збитків. Отже, потрібен час, щоб ці збитки згладити, адже ця вистава є все-таки міжнародним проектом, а це не буває дешево. Так чи інакше, прем’єру «Механічного апельсина» доведеться перенести з кінця нинішнього сезону десь на другу половину року.

Я починаю репетиції «Костюмера». Це рання п’єса Рональда Харвуда, досить відома в світі, в другій половині 1980-х вона ставилась у кількох театрах СРСР, потім американці зняли за цією п’єсою фільм із Ентоні Хопкінсом. Ми визначаємося з акторським складом, спілкуємося з акторами Сергієм Бойком, Володимиром Кузнєцовим, Сергієм Сипливим, Олександром Данильченком. У нас зараз — самий початок роботи, коли справді можна зустрічатися в режимі «не більше двох».

В планах Театру на Подолі на нинішній сезон було заявлено, зокрема, що Сергій Павлюк ставитиме у нас «Каліку з острова Інішмаан» за п’єсою МакДонаха. Тим часом у нашій Російській драмі з’явилась цікава вистава Кирила Кашлікова за цією ж п’єсою. Можливо, з огляду на це, Сергій Павлюк ставитиме у нас якийсь інший твір цього автора. А Кирила Кашлікова, до речі, я хочу запросити до нас на постановку «Перекладів» Брайяна Фріла. Ця п’єса колись ішла у нас, ще у Гостинному дворі, з успіхом, але, на жаль, недовго...

Оце, в загальних рисах, і є наші плани до кінця року.