Пуліцерівські премії — ветеранам пера
Найстарішу та найпрестижнішу літературну премію в Америці (вона вручається Колумбійським університетом із 1917 року й становить нині $5 тис.) — Пуліцерівську — здобули цього року: в номінації «Автобіографія/біографія» Катарін Грегем за книгу «Особиста історія», у номінації «Проза» — Філіп Рот за книгу «Американська пастораль», у номінації «Драматургія» — Паула Фогель за п’єсу «Як я навчилася керувати авто», у номінації «Поезія» — Чарльз Райт за збірку «Чорний Зодіак».
79-річна Грегем майже десять років писала свою книгу, яка зараз лідирує в списку американських бестселерів. Авторка майстерно змалювала перевтілення незграбної дитини, а затим безпорадної вдови у керівника-новатора «Вашингтон Пост компані». За словами Грегем, Пуліцерівська премія стала для неї «казковою несподіванкою». Критиків і читачів полонила власне не стільки історія про те, як ця жінка перетворила другорядну на початку 60-х років «Вашингтон Пост» на одну з провідних газет США, а щирість, із якою Грегем розповідає про метаморфози свого життя.
«Американська пастораль» — це 22-га книжка Філіпа Рота, який опублікував свій перший твір «Прощавай, Колумбе» ще 1959 року. В «Американській пасторалі» розповідається про дівчину з порядної сім’ї, яка стає терористкою. Автор вбачає причини цієї сучасної «американської трагедії» не у недоліках сімейного виховання, а в руйнуванні традиційних моральних цінностей у суспільстві.
46-річна Фогель, яка викладає драматургію в університеті імені Брауна, скромно вважає успіх своєї п’єси «невеличким дивом», хоча п’єса вже здобула декілька нагород і протягом 15 місяців ішла на Бродвеї. Авторка зізналася, що на створення «Як я навчилася керувати авто» її почасти надихнула «Лоліта» Володимира Набокова. Проте Фогель оповідає свою історію про хворобливу пристрасть дядька до його племінниці з погляду дівчини.
62-річний Чарльз Райт називає свою збірку «Чорний зодіак» лінгвістичним дослідженням ідеї краєвиду, мови та Бога. Дізнавшись про нагородження Пуліцерівською премією, поет, який викладає у Вірджинському університеті, заявив, що святкуватиме цю подію пішою прогулянкою. А з приводу премій висловився так: «Поезія — величезний мовний океан, у якому кожен пливе на своєму човні. Випадковий приз — безлюдний острів. Як приємно дістатися до нього. Проте зазвичай люди не пливуть до безлюдних островів, а намагаються лише перетнути водний простір».
Випуск газети №:
№95, (2007)Рубрика
Культура