Родина Кор’юсів

«День» вже писав про творчу долю відомої оперної співачки, кумира мільйонів кіноглядачів 40—60-х років минулого століття Міліци Кор’юс (1909—1980), яка починала свій творчий шлях у Києві в капелі «Думка».

І от нові цікаві подробиці з історії родини Кор’юсів, про які розказала донька прими — Меліса Уеллс. Вона була розчулена статтею у «Дні» (21.03.2007) про її матір і драматичний час, у якому жила знаменита співачка.

Меліса Уеллс народилася 1932 року в Таллінні. Закінчила Джорджтаунський університет. Здобула фах дипломата. Працювала послом США в Мозамбіку, в Заїрі, була заступником генерального секретаря ООН з адміністративних питань і управління. З 1998 по 2001 роки — посол США в Естонії.

З великим хвилюванням ступила вона на землю Таллінна — міста, де народився її дід, швед за походженням — Артур Кор’юс. Посол Меліса Уеллс прибула до Естонії на судні зі Стокгольму, щоб спочатку побачити силует Таллінна, який, за її словами, виправдав сподівання своєю неповторною красою. З не меншим хвилюванням відвідала влітку 2003 р. пані Меліса і Київ, щоб пройтися стежками її родини, яка волею долі опинилася там буремного 1918 року. Теплу зустріч влаштував їй колишній посол США в Україні Карлос Паскуаль. У Києві Уеллс цікавилася історію капели «Думка» 20-х років, коли в ній співала її матір і їздила на гастролі містами й селами України; побували хористи з концертами і в Москві, й у Ленінграді. Пані посол віднесла квіти на могилу своєї тітки Ніни, котра похована у Києві, пом’янула її за українським звичаєм...

Матір Меліси Уеллс Міліца Кор’юс народилася у Варшаві, в родині офіцера кадетського корпусу Артура Кор’юса. А її матір за походженням була полькою. Вона була дуже вродливою. У роки Першої світової війни батька перевели до Москви, де Міла (так звали тоді Міліцу) поступила до Єлизаветинської гімназії, яка була відома своїми хорошими педагогами. Її закінчили такі відомі в радянський час актриси, як Олена Тяпкіна та Віра Марецька. Колишня артистка театрів імені В.Мейєрхольда, В.Маяковського (Москва), знайома нам по фільмах «Війна і мир», «Канікули Кроша» Олена Тяпкіна (1900—1984) була шкільною подругою Міліци. Вона тривалий час листувалася зі старшою сестрою Міліци Ніною, зустрічалася з нею у Києві до війни (коли була на гастролях з Театром В.Мейєрхольда) і добре знала історію її родини. Своїми спогадами про дружбу з Кор’юсами Олена Тяпкіна поділилася з письменником Віктором Астаф’євим. Вони були надруковані у повному зібранні його творів (1997, Красноярськ).

У Міліци Кор’юс було чотири сестри, яким дали слов’янські імена — Ніна, Тамара, Анна, Тетяна, і брат Микола. Хрещені вони були у православній вірі. Олена Тяпкіна, зокрема, згадує: «Спочатку Кор’юси жили спокійно, тихо, але невдовзі в родині розігралася трагедія. Серед тих викладачів, яких перевели із Варшави до Москви, був дуже відомий математик (німець). Він закохався у матір Міліци. Між ними виник бурхливий роман. Вона залишає чоловіка, і з п’ятьма дочками та сином переїздить з цим німцем до Києва».

Олена Тяпкіна далі згадує, що коли підросла Ніна, вона відрізнялася особливою вродою і була, на її думку, красивішою, ніж Міліца. До неї почав залицятися коханець матері. Невдовзі це спричинило великий скандал, після чого він залишає родину Кор’юсів і назавжди їде до Німеччини.

Невдала, за словами Меліси Уеллс, романтична пригода її бабусі обернулася важкими випробуваннями для колись великої і дружньої родини. Їй довелося немало бідувати. Усю турботу про матір і сестер (брат залишився з батьком у Москві) взяла на себе Ніна. Жили у тісному приміщенні на території Києво-Печерської лаври. Ніна працювала на взуттєвій фабриці, що знаходилася біля нижньої частини монастиря. Вона добре грала на скрипці (навчив батько) і підробляла деякий час у симфонічному оркестрі під управлінням Натана Рахліна.

Міліца співала у церковному хорі. У неї рано проявився хист до співу і Ніна, будучи знайомою з керівником «Думки» Нестором Городовенком (1885—1964), імовірно, допомогла сестрі пройти конкурс до капели. На одній із фотографій «Думки» 1924 р. Меліса Уеллс впізнала серед співаків (у першому ряду) свою матір. Міліца Кор’юс брала уроки з вокалу у професора Муравйової Київського музично-драматичного інституту (нині Національна музична академія ім. П.Чайковського).

Подальша доля Ніни склалася драматично. Олена Тяпкіна згадувала, що Ніна деякий час листувалася з Міліцею і та розповідала їй у листах про свої мистецькі тріумфи. Але, як повідомила Уеллс, після Другої світової війни, можливо, після свого виступу з трупою «Метрополітен-опера» влітку 1949 року у Монреалі у неї відбулася хвилююча зустріч з незабутнім Нестором Городовенком (він переїхав сюди у грудні 1948 року з Німеччини). Міліца намагалася відновити перерване війною листування із сестрою і переслати їй гроші у Київ. До речі, Нестор Городовенко, по суті, врятував співачку від можливих репресій, допомігши їй під час гастролей 1927 року «Думки» в Ленінграді отримати документи (дав навіть грошей на дорогу) для відвідання свого батька у Таллінні, звідки Міліца більше не повернулася. Наприкінці 30-х років у капелі відбулося кілька «чисток». З неї виганяли осіб «буржуазного» походження і тих, хто співав у церковних хорах. Можна тільки здогадатися, що б чекало на Міліцу, коли б вона потрапила до рук НКВД.

Після війни на жоден із листів Міліци Ніна так і не відповіла. Її пильнувало всюдисуще око органів держбезпеки. Невдовзі Ніну арештували за «контакти із закордоном» і на деякий час ув’язнили. Після того вона не хотіла нікому розповідати про долю рідних, про пережите нею у добу сталінщини. Не дуже вдало склалося у неї й особисте життя...

Сестра Тамара вийшла заміж і переїхала з матір’ю до Ленінграда. Обидві померли в роки блокади. Дочка сестри Анни Міліца Бунєгіна (вже покійна) відвідувала разом з Мелісою Уеллс дорогі для них місця у столиці, пов’язані з родиною Кор’юсів.

Переїхавши до Естонії, до батька, майбутня зірка Голівуду удосконалювала своє вокальне мистецтво у відомих російських музикантів і педагогів В.Меломи, С.Мамонтова, котрі емігрували із Росії після революції. Міліца виступала на сценах Тарту і Таллінна, проте естонська музична еліта не змогла по-справжньому оцінити талант співачки. Основна причина — «погано володіла естонською мовою».

Невдовзі Міліца вийшла заміж за інженера Гуно Фальца і переїхала з ним на його батьківщину — до Німеччини. З великим успіхом вона дебютувала у Магдебурзькій, а потім в Берлінській операх. В останній співала до 1937 року. Володіла рідкісним колоратурним сопрано.

Черговий тріумф Міліци Кор’юс відбувся в культовій кінострічці, романтизованій біографії Й.Штрауса, знятій відомим режисером Ж.Дювів’є на кіностудії «Голдвін Мейєр» — «Великий вальс», в якому вона зіграла роль примадонни Віденської опери Карли Доннер. У ньому знялися блискучі актори Ф. Граве, Л. Райнер, А. Крюгер, Г. Халл та ін. Міліцу Кор’юс навіть було номіновано на премію «Оскар» як кращу актрису другого плану. У фільмі прозвучали чарівні мелодії вальсів Й.Штрауса «Блакитний Дунай», «Казки Віденського лісу». Він вийшов на екрани 1938 року і мав небувалий світовий успіх. У колишньому СРСР стрічка часто демонструвалася в 40—60-х роках, її добре знає та любить старше покоління.

Переїхавши до США, співачка на деякий час залишила оперну сцену і знялася ще в ряді стрічок Голівуду: «Празький студент», «Рицар імперії», «Венера в шовках», але вершиною її кінокар’єри так і залишалася Карла Доннер...

Міліца Кор’юс повернулася на сцену і тривалий час була провідною солісткою Нью-Йоркської «Метрополітен-опера». Вона багато гастролювала на Американському континенті. Під час поїздки Мексикою 1940 року потрапила в автокатастрофу, яка ледве не закінчилася для неї ампутацією ніг. Лікарі доклали величезних зусиль, щоб уславлена співачка піднялася з ліжка.

Долаючи фізичний біль, Міліца змогла ходити. Та її здоров’я було дуже підірвано. З цієї причини вона змушена була завершити свою сценічну кар’єру і всі сили віддавала вихованню дочки Меліси, давши їй гарну освіту. Іноді виступала з концертами у США, Канаді.

Міліца Кор’юс завжди берегла у серці пам’ять про важкі й разом з тим прекрасні юні роки, проведені у золотоглавому Києві, де вперше пролунав її кришталевий голос...