Словник без таракуцьки

— Здавалося б, поява 4-томного тлумачного словника — факт дуже відрадний. Однак концепція словника — дуже архаїчна. Автори, взявши академічний словник, спробували вибрати з нього 40 тисяч слів (цією кількістю вимірюється основна лексика будь-якої мови). Але оскільки вони скористалися реєстром словника радянського періоду, вся новітня лексика за останні 30 років у ньому відсутня. А ми знаємо, що саме цей період був дуже активним у цивілізаційному і лінгвістичному планах, отже в київському виданні користувачі не знайдуть найзвичніших слів: «комп’ютер», «йогурт», «бодібілдинг», «мюслі», «маркетинг», «джинси», «тризуб»...

Це одна проблема. Крім того, автори видання виключили значну кількість слів, спільних з російською мовою, або таких, що мають спільнослов’янське походження (і це при тому, що в українській мові, як і в кожній розвиненій мові, запозичено більше за 30 відсотків слів). У той же час. ... залишили безліч діалектної лексики. Для себе я називаю це видання словником з «таракуцькою» (таракуцька — це іграшка-торохкалка з гарбуза). Слово вкрай рідкісне. І якщо в словнику є «таракуцька» і немає «комп’ютера», то потрібно визнати, що його реєстр нікчемний. Для цього видання також характерна незавершена організація словникових статей. Словник, який претендує на назву «новий» по суті є пуристичною вижимкою з академічного. Користуватися ним практично неможливо й не треба, оскільки він дає спотворене уявлення про українську мову: в такому вигляді, як її тут представлено, мова ніколи не існувала.

— Чи означає це, що ваш словник побудовано на інших принципах?

— Безперечно. Але почати слід з того, що він включає сім тисяч слів. Хтось із користувачів може зауважити, мовляв, це небагато. Але зібрані в ньому найбільш частотні (котрі часто вживаються) слова української мови. Таким у сучасному світі є основний принцип складання коротких словників нормативного типу. Вирішити це завдання було непросто. У нас в Україні існує лише один частотний словник, побудований на матеріалі дуже обмеженого числа художніх текстів. Він не дає повної картини частотності українських слів, тому мені дуже став у пригоді досвід польських і англійських лексикографів: важливо було на їхньому прикладі побачити, які поняття включають словники інших європейських мов.

Враховуючи той об’єктивний факт, що в нас більшість населення двомовна, я не включив до реєстру багато слiв, які не становлять труднощів для російськомовного українця. Крім того я принципово не включив вузькодіалектні слова, а також екзотичні вигадки авторів словників 20-х років, які не прижилися в живій народній мові. У той же час до ТСУМ увійшли слова, що з’явилися за останні десятиріччя, ініціальні абревіатури (РНБО, ЄС, ЄБРР), які постійно зустрічаються в газетно-журнальних текстах.

Цікавим елементом структури словникової статті, який традиційно був відсутній у наших словниках, є етимологічні довідки до більшості іншомовних слів, тобто вказівки на те, з якої мови слово запозичене. Також до кожного слова наводиться синонімічний ряд.

— Наскільки я зрозумів, ТСУМ у разі необхідності замінить користувачеві словники синонімів та слів іншомовного походження...

— А також — орфографічний. Я з самого початку прагнув створити словник універсального призначення, який зможе використовуватися і як довідкове видання, і як книга для читання, і як посібник для активного засвоєння сучасної української мови. Я відмовився від прикладів із преси і нашої класики, а вигадав їх сам, причому виходячи з того, що люди довго пам’ятають ту інформацію, що їх стурбувала або здивувала. Ось такий своєрідний приклад у мене до одного із значень слова «какао» (тропічне вічнозелене дерево): «Два негри пиляли какао на дрова». У статті до прислівника «казна-звідки» читач знайде такий текст: «Казна-звідки в Україні з’явилися мільйонери», а на «капелюшок» наведено таку ілюстрацію: «Капелюшок дружини президента вражає більше, ніж її чоловік».

— Чи змінювалося ваше особисте ставлення до слова в процесі роботи над словником?

— Навряд чи. Я давно відчуваю неймовірну глибину «звичайного» слова, яке по суті, є цілісною та складною структурою. Його не можна описати лише фонетикою, морфологією та логікою. Слово, швидше за все, можна порівняти з атомом: чим глибше вчені проникають у внутрішню структуру останнього, тим очевиднішою стає його невичерпність.

У лексикографії, як і в багатьох інших сферах, досвід напрацьовується поступово. «Тлумачний словник української мови» не перший у моїй науковій практиці. До цього я займався фразеологією й створив ряд фразеологічних словників. 1990 року в Пряшеві (Словаччина) було випущено мій «Фразеологічній словник лемківських говірок Східної Словаччини» (до речі, перший словник з діалектної фразеології української мови). У співавторстві з професором Харківського університету Олександром Юрченком я створив «Словник стійких порівнянь української мови» (1993). За рік у Німеччині вийде друком «Фразеологічний тлумачний словник верхньолужицької мови».

— Наскільки складно готувати словник української мови, перебуваючи в іншому мовному оточенні?

— Якби я зараз працював і жив в Україні, то здійснити цей проект було б не лише важче, але швидше за все неможливо. Адже професор у Польщі має викладацьке навантаження в чотири рази менше, ніж в Україні, а заробляє в сім разів більше. У даному разі закордон мені допоміг. Сьогодні в Польщі відчувається великий інтерес до української мови та культури нашої країни. Українську викладають у дев’яти університетах. Мої студенти — в основному поляки, хоч є серед них і місцеві українці.

Мене дуже турбує той факт, що з 70-80 назв словників, що кожного року видаються в Україні, тлумачні словники становлять абсолютно мізерну частку, в суспільстві відсутня стійка традиція користування ними. Ми не завжди усвідомлюємо, як важко дефініювати (стисло визначати) будь-яке добре відоме нове слово. Спитайте будь-якого школяра, що таке кліп. Відповідь швидше за все буде плутаною і нечіткою. У словнику ж він прочитає: «Кліп — короткий музичний фільм, в якому виконана пісня має візуальне оформлення». А тим часом найвпливовіший філософ нашого часу Людвіг Вітгенштейн підкреслював, що ми бачимо й усвідомлюємо лише те, що можемо назвати. Тому будь-яка людська діяльність рано чи пізно впирається в дефініцію, визначення поняття. Тут зв’язок з практикою найпряміший. У Європі і США словникам, яким більш за все довіряє населення, є тлумачні. На книжковому ринку Польщі сьогодні нараховується п’ять різних тлумачних словників середнього типу. А тому чи таким уже дивним є стрибок поляків у культурі, політиці, економіці?