«Співаючі під дощем»

Бродвейські мюзикли то є ціла індустрія, машина для заробітку грошей, туристична родзинка Нью-Йорку. За один сезон бродвейські театри приймають приблизно 13 мільйонів глядачів, квитків продають на майже півтори мільярди доларів, випускають до 40 нових вистав й мають приріст глядачів 7,2% за рік. Щоби ця індустрія ніколи не вичерпалася менеджери і продюсери придумали розширити аудиторію за рахунок  адаптації дорослих й популярних мюзиклів для дітей і підлітків. Тож, чи не в кожному коледжі кожного штату Америки ви можете знайти музично-театральну студію, де навчаються діти. І не тільки випускають прем’єри для однокашників та батьків, а ще й їздять з гастролями  Америкою, заробляючи й випробовуючи себе на  великих і малих сценах.

Нині ця індустрія дотягнулася й до України.  Тепер можна купити ліцензію, підписати контракт і легендарний бродвейській мюзикл  — твій.  Продумано усе. Посилкою надсилають: книжечки-ролі для кожного героя з нотами і текстами,  диск з ліцензійною фонограмо. В цих мюзиклах існує навіть градація: просто бродвейський мюзикл, Бродвей Kids або Бродвей Junior.

У Києві бродвейськими мюзиклами захоплена професійна піаністка та засновниця однойменної студії «Бродвей Kids» Марія Прилипко: «Ось уже сьомий рік ми ставимо ліцензійні бродвейські мюзикли, адаптовані для дітей мовою оригіналу. За ці роки ми поставили три версії мюзиклу «Багсі Мелоун», дві постановки мюзиклу «Енні», і відзначивши наш перший невеличкий ювілей, 5 років, — поставили Broadway Kids Show в 2017 році — вперше, на великій сцені театру, з великим симфонічним оркестром».

Марія Прилипко з музичним керівником студії Ганною Маліборською вважають, що через мюзикли й головне, — постановчу роботу над ними, — діти не тільки навчаються співати, танцювати, грати, акторській майстерності, вмінню поводити себе на сцені, носити костюми, відчувати ансамбль, а ще й — англійської мови. А також: позбавляються комплексів, в кого вони є, легше адаптуються у суспільстві, навчаються комунікувати і ще багато чому.

Цього разу вперше зіграли ліцензійний бродвейський мюзикл «Співаючі під дощем» на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, з ентузіазмом підтриманий новим керівництвом театру в особі Петра Качанова.

В цій яскравій постановці ролі виконують 21 юний артист студії  — від 9-ти до 16-ти років. Вони танцюють, співають наживо, грають і проживають направду свої ролі в спеціально адаптованому бродвейськими митцями для підлітків, мюзиклі.

У виставі, поставленій за фабулою легендарного фільму, що підкорив світові екрани далекого 1952-го, завдяки яскравій хореографії, чудовим музичним темам і блискучому гумору, теж дотепно поєднано кіно і музику.

Сюжет за сценарієм Бетті Комден та Адольфа Гріна цікавий не тільки дорослим, які пам’ятають це феєричне кіно, але й дітям. Адже Singin’ in the Rain — це історія появи звуку в кінематографі, розказана через кар’єри і взаємини голлівудських зірок, а також перипетій роботи кіностудії.

Однією з головних родзинок цієї оригінальної постановки є присутність справжнього німого кіно, як режисерського ходу і одночасного навчального посібника для вихованців студії.  Німий фільм демонструвався під час вистави на великому екрані й викликав не менш захопливу реакцію залу, ніж ефектні ансамблеві танцювальні сцени самого мюзиклу. Адже було дотримано усіх прийомів і впізнаних штампів: навмисна театральність, ефектні втрати свідомості, заламування рук, закочування очей, бурхливі з’ясування відносин. Діти були вельми органічні у своїх кіноролях і абсолютно технічно переходили з них в театральні, як справдешні артисти великих театрів.  Для Бродвей Kids — кінозйомки стали першим таким досвідом, який відкрив ще одну грань юних талантів і дозволив сучасним дітям і підліткам зрозуміти, що передувало звуковому і кольоровому кіно, яке воно було  майже 90 років тому і як його знімали.   

Колись саме Singin’ in the Rain став синонімом слова мюзикл. Тож,  в цьому благодатному матеріалі — динамічні музичні номери, які стали справжніми хітами,  написані  Насіо Герб Брауном та Артуром Фрідом, якому власне і належить ідея мюзиклу. Концепція ж української постановки належить його продюсеру Марії Прилипко: «Співаючі під дощем» — наша третя прем’єра і сьома постановка. Цього разу, мною був обраний саме цей мюзикл, не тільки спираючись на чарівний музичний матеріал, який, до речі, не був спеціально написаний для цього мюзиклу, а обраний продюсерами знаменитого фільму з каталогу музики,  опублікованого компанією EMI. Тільки дві пісні Make ‘Em laugh і Moses sopposes були написані спеціально. Мене захопив сюжет. Адже ця історія не тільки про легендарні часи, коли з’являється звукове кіно в Голівуді, але й коли народжується сам мюзикл».

У виставі виокремилися свої зірки. Головні герої: Владислав Слобода,16-ти років у ролі Дона Локвуда — виділився прекрасними вокальними та акторськими даними, що видно навіть на світлинах, що супроводжують цей текст: фактурний, красивий, співаючий і танцюючий універсальний артист. Так само має чудовий голос, гарну англійську і сценічну зовнішність — Ярина Цимбал, 12-ти років, що зіграла Кеті Селдон. Характерний, розкутий, органічний — Михайло Семенов, 15-ти років у ролі Космо Брауна, який не побоявся бути смішним і перебільшено театральним. І, нарешті, головна зірка — Олена Толмачова, яка вочевидь збирається акторство зробити своєю професією, маючи для цього усі дані. Вона грала суперзірку німого кіно Ліну Ламонт, що при чудовій зовнішності має жахливий голос (о, скільки таких зірок поховало звукове кіно!) і характер.  Річ у тім, що юна актриса протягом усіх 70-ти хвилин мюзиклу мала витримувати не тільки усі заявлені на початку кривляння примхливої, недалекої білявки Ламонт, але й ще особливу голосову манеру своєї героїні — пискляву, фальшиву, ламану і штучну. Це завдання навіть і для професійного актора не з легких, але Толмачова була  феєрична в цій ролі. Перед глядачем постала яскрава характерна актриса, яка чудово справлятиметься як із драмою так із комедією. Вона була абсолютно природною в усьому цьому удаванні...

Разом з дітьми над постановкою працювали: хореограф — Володимир Шпудейко художник-постановник (сценографія) — Тата Белініна, художник по костюмах —  Мар’яна Лучі, музичний керівник — Ганна Маліборська, саунд-продюсер та звукорежисер Євген Малюга, акторська майстерність та англійська мова Ігор Латік, «німе кіно» — Magnit Production.

Наступний крок студії і продюсера: замовити українським сучасним композиторам оригінальний мюзикл українською, провести жорсткий кастинг й зробити абсолютно новий та революційний мюзиклів продукт не тільки з дітьми і підлітками, але й з дорослими професійними акторами.