Спонсори думають, музи не мовчать
Очолює театр Авігдор Фрейдліс, на плечах якого й директорство, й художнє керівництво, й господарські турботи, й постановочна робота, й акторство.
Театр успішно опановує різні напрямки й жанри — від естрадних, філармонійних до літературних. Багато хто вважає його антрепризою, але Авігдор не вбачає подібної аналогії. В умовах антрепризи доводилося б гарячково вводити акторів у спектаклі, а це чималий ризик. Отож колектив театру є доволі стабільним. Але для підтримки творчого тонусу, як і в спорті, потрібен постійний тренінг, а бази для цього немає. Існують цілі системи підтримки акторської форми — різноманітні розминки, опрацювання етюдів і т. ін. І, врешті, слід постійно виходити на сцену. А саме iз цим найважче. Для того, щоб провести один спектакль у Києві, потрібно щонайменше 7 — 10 тисяч гривень. Якщо за два- три місяці не поставлено нового спектаклю — це вже простій. А оптимальний темпоритм творчої роботи в наших умовах не завжди доступний навіть маститим національним театрам.
Однією з останніх робіт єврейського музично-драматичного театру був спектакль «Царствіє небесне» — музичний фарс на основі творів Шолом-Алейхема. Вперше його показали в театрі на Подолі в рамках Другого міжнародного фестивалю «Блукаючі зірки», присвяченого творчості письменника. А потім у приміщенні театру оперети відбувся благодійницький спектакль на честь свята Ханука. Але як можна судити про рівень акторського виконання, якщо, наприклад, «Царствіє небесне» було зіграно лише чотири рази.
Найважливіше питання для режисера й актора — для кого грати, для кого ставити, тобто адресація театральної творчості. У зв’язку із цим у керівника театру виникає питання — а навіщо, власне, робити квиток дорожчим? Адже за рахунок цього покрити витрати на оренду все одно неможливо. А придбати квиток, скажімо, за сто гривень зможе далеко не кожен. Так міркує Авігдор Фрейдліс. Він же вважає, що зараз глядачеві потрібне або яскраве шоу, або глибокий спектакль шекспірівського розмаху. Екзотика й ентузіазм підвальних театрів- студій часів перебудови вже не впишуться в сьогодення.
Нині в театрі готується прем’єра спектаклю «Суламіф» — інсценування прози О. Купріна, здійснене Михайлом Шаєвичем. І з’явиться він не завдяки, а всупереч умовам, в яких існує театр, неповторний і пройнятий чарівливістю.