Симпатії та співчуття
Віталій Малахов поставив у Театрі на Подолі комедію Браніслава Нушича «ОБЕЖ» («Об’єднання белградських емансипованих жінок»)
Сербський драматург Б. Нушич (1864—1938 рр.) жив давно, тож нині видається дещо наївною його іронія щодо емансипанток. Але Театр на Подолі тієї іронії не поділяє. У першому акті малаховської постановки це дещо збиває з пантелику, адже логіка Нушича нібито вимагає барв насмішкуватих, а подеколи й сатиричних — а цього якраз у виставі й не видно.
Перед нами компанія цілком симпатичних створінь. Подеколи вони дивакуваті або й злегка причмелені — але тут немає жодної дурепи. Навпаки, в кожній із активісток ОБЕЖ світиться вроджена шляхетність, навіть у таких екстравагантних, як, наприклад, пані Янкович (Тетяна Печенкіна) чи пані Рапаїч (Світлана Телеглова). Усі емансипантки — колекція яскравих індивідуальностей, чи не в кожній ролі задіяні провідні актриси театру, улюблениці публіки: Тамара Плашенко (пані Живанович), Олександра Пашкова (пані Петрович), Алла Сергійко (пані Терзич), Оксана Аніщенкова (пані Арсич), Марія Рудковська (пані Панайотович), Анна Саліванчук (пані Спасич), Валентина Сергєєва (пані Сушич). Ними неможливо не милуватися, особливо в другому акті, де вони постають перед нами як щиро-простодушні служительки чистої естетики, піднесеної над грубою дійсністю. Тут є донкіхотська справжність вигаданого світу, позаяк це замолоду один з улюблених мотивів творчості Віталія Малахова. А звідси ось яке враження: комедія то ніби й комедія, але якась підозріло красива, і в тій красі прихована дивна тривога, таємниця якої відкриється нам пізніше.
Актриса Софія Письман з епічною докладністю грає роль голови «ОБЕЖ» пані Лазич. Здавалось би, наші симпатії у фіналі мусять цілком належати саме пані Лазич — жінці, котра пожертвувала ідеалами емансипації заради традиційних сімейних цінностей. Справді, наші симпатії саме там, де й мусять бути — на боці пані Лазич. Але (на диво одночасно!) наші співчуття — на боці її тепер уже колишніх колежанок з «ОБЕЖ». Тут не хочеться бодай когось із персонажів засуджувати. Бо під фінал вистави якось само по собі стає зрозуміло, що і приземлені сімейні цінності, й піднесений самообман чистого мистецтва і краси в цьому світі однаково загрожені. Ось звідки була ота дивна тривога, про яку було згадано вище.
Наступний показ вистави відбудеться 17 листопада.
