Треба подолати «комплекс ображеного»

Останні події у країні породили нестримне тяжіння до всього нового — нового суспільства, політики, економіки тощо. Проблему створення нової культурної політики в Україні обговорювали в п’ятницю експерти Українського клубу. Перш за все, присутні намагались визначитись, що конкретно входить в «формат» національної культури. Президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв одразу зазначив, що українська культурна політика — це зовсім не та політика, яку провадить відповідне Міністерство; це збалансоване існування українського суспільства в цілому, так звана «культурна демократія». У її основі — розуміння того, що культура створюється силами всього суспільства, а відтак є лише його власністю. Олександр Богомолов, віце-президент Центру близькосхідних досліджень, запропонував більш широку, на його думку, постановку проблеми — конструювання «Нового українського проекту». Новий проект, за одностайною згодою всього поважного зібрання, має будуватися на стандартизованій і послідовній мовній, історичній, ідеологічній (демократичній) політиці.

Левову частку часу експерти приділили мовному питанню в Україні. І хоча використання державної мови в популяризації власної ж культури є беззаперечним, в країні українська мова — й досі предмет «торгів». Якщо на початку 1990-х, як зазначила фахівець із питань мовної політики Галина Яворська, мовна політика будувалась на постколоніальному синдромі, то нині маємо неоране поле можливостей для будування «правильного» мовного середовища. Під час засідання експертна більшість наполягала на тому, що використання власної мови у власному домі одразу ж розчинить усі негаразди у сфері культурної політики. Інші ж нагадували, що за час українізації телевізійного ефіру, для прикладу, те ж телебачення не стало більш прозорим, професійним та ефективним. Одначе працівники культури наполягали на тому, що російське культурне середовище ніяк не впливає на розвиток українського. У той же час один із присутніх театральних режисерів наголосив, що якщо він створить свій шедевр на теренах України — це однаково буде надбанням українців, не важливо, якою мовою він це зробить.

Торкнувшись теми ТБ, майже всі одноголосно нагадали про результат «помаранчевої революції», під час якої майже всі телеканали почали одностайно декларувати свою незаангажованість. Разом із тим, як зазначив керівник Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Олександр Гриценко, радіо й телебачення продовжують виконувати щоденну роботу з реставрації радянської ідентичності. Натомість Андрію Єрмолаєву пригадався вираз Юрія Андропова про те, що «ми не знаємо країни, в якій живемо». А відтак, професійні ЗМІ допомогли б розказати українцям про власну країну і, відповідно, про її культуру.

Другим важливим китом, на якому стоятиме поки що уявна модель «Нової культурної політики», є історія, точніше, її перегляд. Заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджень Володимир Нікітін зазначив, що спочатку слід подолати «комплекс ображеного» і взяти на себе відповідальність за новий культурно- політичний прогрес. Згодом варто перейти до принципу «комплектації» нашої спадщини, переглянути все те, що до неї апріорі відносять. Андрій Єрмолаєв підкреслив, що варто вже раз і назавжди переглянути власну історію, яка складає перелік образ і претензій, бо щорічне її переписування веде до дезорієнтації суспільства. Він також додав, що історія — питання делікатне, і тут потрібна послідовність.

Що ж стосується безпосередньо сфери культури, то варто зазначити, що нині її поділяють, як сказав пан Нікітін, на культуру високу й низьку. Немає усередненого поняття про культуру, про так званий «мейнстрім». Присутні на засіданні працівники культури звернули увагу й на недостатнє фінансування їхніх проектів, пригадавши про взаємозалежність економіки та культури. Мовляв, економіка вимірюється культурою, а культура — економікою. З огляду на те, що питання фінансування культури не залежало ні від кого із присутніх, на тому розмову й закінчили. Одначе нагадали, що якщо буде створений позитивний культурний імідж України, інвестор прийде обов’язково: якщо не зсередини, то ззовні.