У Києві з’явиться театральна... фабрика
Про сюрпризи та виклики розповідає Богдан Струтинський, керівник Національної оперети
27 червня Національна оперета України на сцені МЦКМ «Жовтневий палац» закриє 83-й театральний сезон. У шоу-програмі Bravo, L’Operette лунатимуть світові хіти і артисти представлять прем’єри.
Треба зазначити, що цей рік минув у команди Богдана Струтинського під гаслом: «Роби, як ми, роби краще, ніж ми!» Резонансні прем’єри, зокрема такі масштабні, як «Ханума», «Маруся Чурай», «Скрипаль на даху», гранд-концерти, закордонні гастролі з унікальним проектом «10 тенорів», фестивалі («Карпатський простір» та «О-Фест»), відкриття експериментальної сцени Stage Lab у підвалі, — і це лише кілька штрихів, які прикрасили сезон Національної оперети. Але попереду на колектив чекають непрості часи, коли будівлю театру буде закрито на ремонт...
«НЕ ЧЕКАЙ, ШУКАЙ, ТВОРИ — БУДЬ У ДІЇ ТА РУСІ!»
— Сезон дійсно був дуже насиченим, — відзначив Б. СТРУТИНСЬКИЙ. — Ми запрошували різних режисерів до співпраці, зокрема грузинських митців для постановки «Хануми» за п’єсою Авксентія Цагарелі на музику Гії Канчелі (режисер Іраклій Гогія, балетмейстер Гія Марганія і художник Маріка Кватчадзе); інсценізацію поетичного епосу «Маруся Чурай» Ліни Костенко здійснив відомий режисер Сергій Павлюк із Херсонського театру ім. М. Куліша, а в проекті «10 тенорів» (наше ноу-хау) взяли участь не тільки українські, а й польські відомі вокалісти. Я вважаю, що обмін різними школами йде на користь митцям. Наші актори, пройшовши ці творчі жорнова, показали себе в іншій якості.
Для нас дуже важливо створювати вистави, які раніше ніколи не ставилися в Україні. Прикладом є останній мюзикл в афіші — «Скрипаль на даху» Дж. Бока на лібрето Джозефа Стайна і Шелдона Гарніка за мотивами легендарної повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочник». Роботі над твором передували п’ять років перемовин (!) щодо ліцензії на постановку, яку наш театр одержав на дворічний термін за майже 15 тисяч доларів (спонсором виступив «Укргазбанк»).
Усі наші нові проекти різні — за тематикою, жанрами. Навіть гала-концерти мають особливі сегменти. Ми хочемо, щоб глядачі з різними уподобаннями обирали те, що їх цікавить: оперета, опера, мюзикл, комедія, водевіль, ревю, казка, шоу, — тобто пропонуємо різні постановки для публіки. Хочу наголосити, що нашому колективу до снаги представляти розмаїті жанри, а не триматися за щось одне. Ми шукаємо нове, оригінальне, не боїмося експериментувати. Таким чином ми розвиваємо трупу і залучаємо до театру глядачів різного віку. А тому у нас виникла потреба в організації ще одного майданчика, яким став Stage Lab. Його ми відкрили моновиставою «Акомпаніатор» (п’єсу Марселя Мітуа поставив Олександр Білозуб, а головну роль виконала Ася Середа-Голдун. — Т. П.). Це буде наша експериментальна сцена, яка дасть можливість режисерам та акторам відкрити по-новому себе, реалізувати якусь мрію, спробувати вийти за будь-які творчі рамки і показати, як ти відчуваєш представлений твір. Не чекай, шукай, твори — будь у дії та русі! У майбутньому ми зможемо там проводити також літературні читання, щоб це стало лабораторією і для драматургів, а також це буде ще одна репетиційна зала.
«ПЛАНУЄМО РОЗШИРИТИ СВОЮ ГАСТРОЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ»
— Гранд-проект «10 тенорів» матиме продовження?
— Так. Він уже стоїть у репертуарі на наступний сезон. Справді, ми зробили дуже вдалий проект. Двічі з аншлагами показали його в Києві і 25 концертів з переповненими залами відбулися в містах Польщі. Уже отримали запрошення в Бельгію, і нас ще раз просять поляки приїхати з гастролями. Цей проект має й хорошу комерційну складову. Склад міжнародних учасників змінюється, бо артисти мають різні контракти, але це додає нюансів до програми. У Києві в листопаді покажемо «10 тенорів» на іншому майданчику — концертному клубі Bel Etage, бо наша головна сцена закривається на ремонт.
— От про це розкажіть детальніше. Бо попереду на ваш колектив чекає дійсно складний період — реконструкція основної сцени, так що півроку доведеться працювати в наймах, зокрема у Великому залі НМАУ, Жовтневому палаці... Репертуар зміниться? Маленькі вистави будете показувати на своїх камерних сценах «Театр у фойє» і Stage Lab чи ще шукатимете інші майданчики?
— Так, частину наших проектів перенесемо до «Театру у фойє», Stage Lab і у простір #KozlovskyiARTcentre. А великі постановки — у Консерваторію, Жовтневий палац і клуб Bel Etage. Нині ведемо переговори з директорами ще двох київських театрів, щоби на їхніх сценах показувати наші вистави, які не мають складних декорацій, бо не всі масштабні постановки ми зможемо демонструвати. Під час реконструкції театру ми плануємо розширити свою гастрольну діяльність. Поїдемо у Вінницю, Угорщину та Польщу. Зараз домовляємося про покази в Празі.
«КЛАСНА МУЗИКА, ХОРОША ДРАМАТУРГІЯ»
— Богдане Дмитровичу, планується, що невдовзі запрацює ще «Сцена під дахом. Перенесете старі вистави, чи спеціально для цього майданчика будуть створені новинки?
— Вона буде називатися «Сценою 77». Це майданчик-цех на 120 місць. Прем’єру заплановано на 25 жовтня. «Москалицю» поставить молодий режисер Влада Белозоренко. Нагадаю, ми маємо в репертуарі «Під небом синім» — це вистава-синтез сценічних жанрів (робота переможниці конкурсу Британської ради «Taking the Stage» Тамари Трунової за твором Девіда Елдріджа), яку перенесемо на сцену під дах. «Любовний монолог» за Маркесом я теж хочу перенести туди. Зробимо іншу сценічну адаптацію. Є плани і нових постановок.
Ми не сумуємо, а активно працюємо, так що після ремонту Оперета стане фабрикою... театральною — чотири сцени (головна, камерна, нова й під дахом) плюс ще простір #KozlovskyiARTcentre. Впевнений, що дивуватимемо глядачів оригінальними виставами й концертами. У новому сезоні до нас приїде литовський десант, який разом з нашими артистами представить мюзикл «Сімейка Адамсів». Оригінальні музику та вірші написав Ендрю Ліппі, лібрето — Маршалла Брікмана та Ріка Еліса. На пострадянському просторі він ще не виконувався, і наш театр стане першопрохідцем цього твору в Україні. Класна музика, хороша драматургія — глядачам буде дуже цікаво. Прем’єру представимо на початку наступного сезону.
— Започаткована вами «Лабораторія молодої режисури» відкриває нові імена. Вона продовжиться в наступному сезоні?
— Раз на два роки ми проводимо міжнародні конкурси-лабораторії для молодих режисерів постановок малих театральних форм і постановок у жанрах оперети, мюзиклу, опери-буф... Цьогоріч було багато заявок. Ми відібрали трьох — із Туреччини і двох українських режисерів із Харкова та Києва. Вони почнуть працювати з вересня, а після представлення проектів побачимо, що з того вийде цікавого.
— А що у вашому особистому творчому портфелі?
— Хочу поставити «Герцогиню із Чикаго» — це маловідома у нас оперета Імре Кальмана, і це буде копродукція разом із Будапештським театром. А ще є задумка поставити мюзикл «Мері Поппінс» М. Дунаєвського...
Новий сезон розпочнемо 15 вересня гала-концертом у Великому залі Національної музичної академії України.