«Українська мова – мова єднання»

Церемонія нагородження лауреатів відбулася у Золотій залі Одеського літературного музею. На конкурс надійшло близько 500 робіт з різних регіонів України, а також близького й далекого зарубіжжя. І це є свідченням того, що українська мова дійсно є мовою єднання.

Зала Одеського літературного музею під час нагородження лауреатів загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання»

Нагороди конкурсу

Зокрема на цьогорічний одеський форум було подано роботи навіть авторами з анексованого Криму та окупованих районів Донбасу. І особливо знаковим видається відзначення вагомої роботи журналіста Ігоря Зоца, який чверть віку очолював редакцію єдиної в Донецькому регіоні обласної україномовної газети «Донеччина». Представлена ним на конкурс книга «Донбасія» (Київ: Ярославів вал, 2021) – це «теплі спогади про людей, з якими автор чимало літ ішов українським шляхом і яких доля кинула в горнило жорстоких випробувань».

Відзнаку лауреата конкурсу отримує Ігор Зоц

Досить промовистою є доля ще однієї відзначеної на конкурсі книги, яка має безпосередній стосунок до тепер вже анексованого Криму. Це збірка «Над прірвою» члена НСПУ, Заслуженого журналіста України Івана Левченка, який у 1997 – 2004 роках працював генеральним директором Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії. За словами автора, книга була зверстана і мала вийти 2013 року в Севастопольському видавництві. Однак внаслідок загострення політичної ситуації в Криму збірка, одним із мотивів якої було «невідворотнє бажання відвести рідну країну від прірви, до якої штовхають її безвідповідальні політики і відверті українофоби», так і не побачила світ. І лише згодом її було видано шанувальниками творчості Івана Левченка в Канаді.

Говорить лауреат конкурсу Іван Левченко

Дуже вагомою, особливо в контексті 30-річчя Української Незалежності, є й книга іншого лауреата – киянина Юрія Бондаря «Журналісти і незалежність. Спогади, свідчення, документи» (Київ: Видавничий центр «Академія», 2020). Як автор-упорядник, відомий журналіст представив у виданні українську журналістику і журналістів кінця 1980-х – середини 1990-х років, їхню позицію і роль у здобутті Україною Незалежності.

Відзнаку лауреата конкурсу отримує Юрій Бондар

І ще одне переконливе свідчення мови єднання – серед багатьох поетичних видань на конкурсі справедливо відзначено книгу віршів для дітей кримськотатарською та українською мовами «Подарунок дітям» (Львів, 2020) кримськотатарської поетки Ельмаз Бахшиш (м. Симферополь) – переклад українською поетки Інни Доленник (м. Кривий Ріг).

Відзнаку конкурсу отримує перекладачка книги Ельмаз Бахшиш українською Інна Доленник

І таких свідчень щодо мови єднання – і на церемонії нагородження, і під час насиченої культурної – програми, яку традиційно запропонував оргкомітет конкурсу на чолі з його незмінним головою очільником Одеської регіональної організації НСЖУ, Заслуженим журналістом України Юрієм Работіним, було безліч.

Лауреатів конкурсу вітають школярі міста Одеси

Про постійне розширення географії конкурсу, який вже 22-й рік поспіль проводиться у славному місті Одесі, відомої національним розмаїттям і відповідно багатомовністю, говоримо з організатором цього щорічного україномовного форуму Юрієм Работіним. 

– Нам дуже пощастило, що поряд з офісом Одеської регіональної організації НСЖУ, в якому розміщується й штаб оргкомітету загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», знаходиться відділення Нової пошти, – говорить Юрій Работін. – Враховуючи кількість відправлень, які щороку надходять на конкурс, а також відправлень, здійснюваних оргкомітетом на адресу учасників конкурсу, різноманітних установ, благодійників, експертів тощо, нас мали би вже обслуговувати безкоштовно або, принаймні, на пільгових умовах – як унікально активних постійних клієнтів.

Юрій Работін

За словами багаторічного організатора і натхненника конкурсу, в зв’язку з пандемією кількість учасників, а відповідно й номінантів конкурсу, цього року хоч помітно й зменшилася, порівняно з попередніми найурожайнішими роками, але якість надісланих матеріалів залишається високою. При цьому географія учасників надалі розширюється. І суто українськими теренами вона не обмежується, а сягає близького й далекого зарубіжжя. Зокрема одеський україномовний конкурс привертає увагу багатьох шанувальників і симпатиків з Естонії, Франції, Німеччини, Канади, США, Австралії, Китаю та інших країн. 

– З 1999 року, коли ми фактично реанімували колишній державний конкурс «Українська мова – мова державна», перенісши його з Києва до Одеси і дещо змінивши його назву – «Українська мова – мова єднання», – розповідає Юрій Работін, – у нас тут зібрався за цей час доволі серйозний книжковий фонд. Тож ми би хотіли, щоби міська та державна влада поставилися до цього також серйозно – як до загальнонаціонального культурного надбання, і передбачила відповідні кошти й можливості для влаштування справді народної бібліотеки «Українська мова – мова єднання». Адже мова йде про надзвичайно вартісні художні твори й досить серйозні наукові дослідження та напрацювання, яких в інших бібліотеках вочевидь немає, адже зазвичай до нас надходять доволі рідкісні і просто унікальні книги, видані зовсім мізерними накладами – у 10-30 примірників. Причому йдеться не лише про авторів, які мешкають в Україні, а й у близькому і далекому зарубіжжі. Тобто цей фонд поповнюється постійно і з кожним роком зберігати його стає все важче.

Книжкові подарунки лауреатам конкурсу

За словами Юрія Работіна, чимало літератури оргкомітет щорічно отримує й для відзначення лауреатів конкурсу. Зазвичай таку літературу надсилає Міністерство культури та інформаційної політики України, Держкомтелерадіо, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, за що голова оргкомітету висловлює принагідно їм щиру подяку.

Та все ж, незважаючи на підтримку державних органів і установ, облдержадміністрації, міської влади, тісну співпрацю з НСЖУ, НСПУ та іншими організаціями, проводити конкурс, за словами Юрія Работіна, з кожним роком стає все важче. Адже для того, щоби прийняти значну кількість людей, яких треба розмістити, нагодувати, забезпечити транспортом, запропонувати цікаву культурну програму, не кажучи вже про забезпечення усім необхідним основного конкурсного дійства – урочистої церемонії відзначення лауреатів – потрібні чималі кошти. Звісно, певні суми на потреби конкурсу, зокрема на поліграфію, оплату проживання учасників конкурсу, закладаються в обласний і міський бюджети, але їх, за словами Юрія Работіна, вистачає  далеко не на все. Тож доводиться шукати, просити, вимагати…

– На сьогодні в усіх сферах усе настільки вже комерціалізовано, що вирішувати питання, пов’язані з фінансуванням тих чи інших витратних статей, доводиться здебільшого через Київ, – зізнається Юрій Работін. – І на цьому шляху до Києва зазвичай треба здолати чимало перешкод, а так хотілося б, щоби нам ніхто не заважав. А заважають чимало, іноді навіть погрожують, мовляв, будуть провокації. І за понад два десятиліття проведення конкурсу в Одесі їх було таки чимало, однак говорити про якісь конкретні факти я наразі не хотів би.

На запитання, якими б мали бути сьогодні відносини організаторів конкурсу з представниками бізнесу, державними органами та органами місцевого самоврядування, Юрій Работін зауважує:

– Для бізнесу, який бере участь у фінансовій підтримці таких культурно-мистецьких проєктів, як наш конкурс, вже давно пора ввести пільгове оподаткування, щоби він був більш зацікавлений підтримувати українську культуру. А щодо стосунків з владою, вони мають бути такими, коли на будь-яке наше звернення в державну інстанцію чи то до місцевих органів влади відповіді «ні» просто не існує, а є тільки стовідсоткова підтримка. Я гадаю, за 22 роки проведення конкурсу в Одесі ми довели своєю роботою, що саме такої підтримки ми й заслуговуємо. Адже ми просимо допомоги не для себе особисто, а для важливого заходу державної ваги. Якщо за тридцять років Незалежності такий надзвичайно важливий загальнонаціональний конкурс, як «Українська мова – мова єднання», 22 роки поспіль проводиться саме в Одесі, то, як кажуть одесити, «порахуйте різницю, хто кому винен».

Великою мрією голови оргкомітету одеського конкурсу є повернення йому статусу, який був у  нього в 2003 році, коли за часів президентства Леоніда Кучми даний україномовний форум проводився під патронатом глави держави. На жаль, у подальшому цей надзвичайно важливий у всіх відношеннях статус «під патронатом президента України» було втрачено, хоча листи з пропозиціями щодо його збереження Юрій Работін особисто надсилав усім наступним президентам України.

– Про одеський конкурс знали всі українські президенти, – говорить Юрій Работін. – Однак, якщо раніше на відправлені мною листи особисто Президенту України я отримував відповіді з президентської адміністрації, що й свідчило про те, що там принаймні знають про конкурс, то тепер усі мої звернення переадресовують у нижчі інстанції, де про нього досить часто взагалі вперше чують…

Свідченням уваги до загальнонаціонального конкурсу є й традиційні привітання від офіційних осіб керівних органів держави, керівників міста та області. Цьогоріч на адресу оргкомітету надійшли зокрема привітання від Голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка, уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня, голови НСЖУ Сергія Томіленка, голови правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павла Мовчана, міського голови міста Одеси Геннадія Труханова. Надіслав привітання і почесний співголова конкурсу – академік Іван Дзюба. Вагомим підтвердженням високого статусу загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» були б і привітання від перших осіб держави, але все це, напевно, ще попереду. 

За понад два десятиліття загальнонаціональний конкурс «Українська мова – мова єднання» дійсно став унікальним явищем не лише на теренах багатонаціональної Одещини, а й в Україні загалом, адже міцно пов’язаний багаторічними творчими, культурними і духовними зв‘язками, міцними узами людських взаємовідносин і тісної співпраці з журналістською, письменницькою, мистецькою, освітянською, науковою та іншими професійними спільнотами, творчими об’єднаннями, діловими колами і владними інституціями. Тому й не дивно, що в рамках щорічного загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» постійно відбуваються якісь спільні культурно-мистецькі заходи і важливі суспільно значущі акції. Зокрема це стосується традиційних заходів творчого об’єднання «Кінологос» або щорічного погашення поштових марок, присвячених визначним діячам і подіям в історії Одеси та України.

Приміром, цьогоріч за участю представників оргкомітету конкурсу, Одеської обласної дирекції Укрпошти, депутатів Одеської міської та обласної ради відбулося погашення поштової марки, присвяченої 30-річчю Незалежності України. Важливою акцією стало публічне підписання перед початком церемонії відзначення лауреатів конкурсу угоди між радою адвокатів міста Одеси, Одеською податковою адміністрацією та Одеською Регіональною організацією НСЖУ про заснування платформи «9-1-1» з пошуку зниклих дітей.

«Чужих дітей не буває, – сказав, коментуючи цю подію, один із підписантів угоди – Юрій Работін. – Наразі ми маємо надто сумну статистику щодо неухильного зростання кількості зниклих дітей, тож маємо всіляко допомагати у їхньому розшуку і запобігати поширенню цього жахливого явища, тим більше, ми знаємо, як це робити».

Підписання угоди про створення «Платформи 9-1-1»

Показово, що за тиждень до фінальної частини загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» його оргкомітет разом з управлінням освіти Одеської міської ради підбив підсумки творчого змагання серед учнів 9-х – 10-х класів Одещини з нагоди 150-ї річниці з дня народження видатної української поетеси Лесі Українки. Близько 80-ти учнів стали переможцями у трьох номінаціях, отримавши відзнаки, дипломи і пам’ятні подарунки.

Традиційно насиченою є й культурна програма, яку пропонують організатори конкурсу його лауреатам. Не даремно ж Одеса вважається культурною столицею України як місто чи не з найбільшою в країні концентрацією культурних пам’яток, пам’ятників, музеїв, театрів, інших закладів культури, наукових, освітніх і духовних центрів тощо, а відтак і чи не з найбагатшим культурним спадком. Тож одеситам є що запропонувати своїм гостям.

Покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку

Цьогоріч після традиційного покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку учасники конкурсу відвідали Одеську кіностудію, потрапивши на прем’єру фільму «Посмішка левиці», знятого режисером постановником і сценаристом Ігорем Козловим-Петровським до 100-річчя Одеського зоопарку. На кіностудії випала нагода оглянути й дивовижну мистецьку інновацію – першу в історії імерсивну виставку, присвячену творчості Тараса Шевченка.

Лауреати конкурсу на Одеській кіностудії

Імерсивний світ Тараса Шевченка

Також захоплюючою була поїздка в Нерубайські катакомби, де лауреати конкурсу оглянули підземну й наземну частини Музею партизанської слави і влаштований у катакомбах найбільший у Європі підземний артпростір.

Нерубайські катакомби: вирубаний в камені образ скорботної матері

Найбільший у Європі підземний артпростір

Таким був ХХІІ загальнонаціональний конкурс «Українська мова – мова єднання», який, за виразом одного з його лауреатів – відомого журналіста з Донецька, а нині вимушеного переселенця Ігоря Зоца, вже давно став своєрідним брендом Одеси – як Привоз, Дерибасовська, Одеський оперний і Дюк де Рішельє. Конкурс і цього разу об’єднав зусилля багатьох людей, організацій та установ, які, за словами голови оргкомітету Юрія Работіна, були, як завжди, спрямовані на те, щоб українська мова й надалі єднала все більше людей і надихала їх не лише говорити, а й творити українською – для України та українського світу в усьому світі.