«Український пантеон»

Нагадаємо, подібні проекти майже не зустрічаються у світі, хоча зібрання живописних образів предків уже давно існує в Національній портретній галереї у Лондоні, а в паризькому Пантеоні поряд з могилами відомих представників французького народу експонуються їхні художні та скульптурні зображення.

До сьогодні не лише в Україні, а й за кордоном не набула популярності практика вшановувати видатних діячів саме через їх посмертні образи, й тому Музей однієї вулиці вирішив заповнити цю прогалину.

Уперше у повному обсязі представлені посмертні маски української еліти, в свій час розділеної кордонами, ідеологією, розумінням та усвідомленням нації: видатних громадських та політичних діячів — Драгоманова, Петлюри, Липинського, Коновальця, Тарнавського, Жаботинського, Бандери, Степанів, Лебідя, Стецько, — розказав «Дню» директор Музею однієї вулиці Дмитро ШЛЬОНСЬКИЙ). — Доля великої людини часто обростає легендами. Iнколи цi легенди виникають ще за життя таких людей, але частіше — пiсля їхньої смертi. Легенди творяться залюбки друзями та соратниками, однак найчастiше — ворогами, якi припускаються до неймовiрних та вiдвертих вигадок, плiток та iнсинуацiй... Я збирав колекцію по крупинках — з приватних колекцій та музеїв дев’яти країн. Наприклад, маску полковника УНР Євгена Коновальця у Київ привезли з Канади. Цю колекцію я почав збирати ще 2002 року. Зараз у нашому музеї можна побачити майже 270 посмертних масок видатних людей. Зокрема увагу відвідувачів приверне маска «правої руки» Степана Бандери — Миколи Лебідя — українського політика, одного з лідерів ОУН-УПА, першого начальника Служби безпеки, або побачити як виглядав Володимир Жаботинський — єврейський письменник, публіцист, один із лідерів сіоністського руху, співзасновник держави Ізраїль, який був родом з Одеси... Також на виставці представлені посмертні маски літературних класиків — Гоголя, Шевченка, Старицького, Франка та ін., композиторів — Лисенка, Кошиця, Колесси, Лятошинського, Ревуцького, Людкевича; художників — Ге, Малевича та ін.; учених — Корольова, Гришка, Воробйова, Філатова; а також корифеїв українського театру — Садовського, Заньковецької, Крушельницької, Бучми, Гмирі, кінорежисерів — Довженка, Параджанова та багатьох інших відомих постатей. Хочу процитувати слова Івана Франка, який сказав: «Народ, що не шанує великих людей, не варт зватися освіченим народом»! Саме для того, щоб відчувати власну унікальність, як народу та нації, ми повинні вшановувати своїх героїв, бо тільки особистість творить саму історію; без цього ми будемо раз у раз повертатися в наше неоднозначне минуле. Сподіваємось, що виставка «Український пантеон» стане частиною цього важливого процесу (її можна побачити до грудня).