Універсальна трупа

Гуляли два дні. Привітати ювілярів приїхали керівники Міністерства культури, НСТД і театрів із Києва, Львова, Луганська, а також велика делегація діячів культури і мистецтва (академіки, ректори вишів, поети, письменники, режисери, драматурги, перекладачі, театрознавці) та ін.

У Донецькій облдержадміністрації пройшов прийом. Діячів культури привітали виконуючий обов’язки голови Донецької облдержадміністрації Сергій Дергунов, заступник голови Донецької обласної ради Олександр Кравцов і Донецький міський голова Олександр Лук’янченко. Було зачитано і привітання Президента України Віктора Януковича. Велику групу акторів і працівників театру нагородили грамотами й подяками облдержадміністрації та обласної ради, грамотами від Міністерства культури України і Національної спілки діячів культури України. «Золотою медаллю» Академії мистецтв України нагородили народну артистку України Олену Хохлаткіну.

Святкування продовжилося в самому театрі. Перед виставою лунали промови VIP-чиновників. Зокрема, перший заступник міністра культури України Юрій БОГУЦЬКИЙ із сумом сказав: «Напевно, уперше на цій сцені така важлива дата як ювілей такого авторитетного театру відзначається із сумом. Уперше вся театральна сім’я відзначає без людини, яка зробила цей театр — Марка Бровуна». А заступник голови Донецької обласної ради Олександр Кравцов посмертно нагородив Марка Бровуна званням «почесний громадянин Донецької області».

Потім актори піднесли глядачам свій подарунок — виставу «Фредерік, або Бульвар злочину» — прем’єру, спеціально підготовлену до ювілею. Шкода, що до цього свята не дожив художній керівник Донецького театру Марко Бровун, який створив міцний творчий колектив, поставив завдання, щоб глядачі полюбили театр і нині практично всі вистави відбуваються з аншлагами (!), відремонтував будівлю, актори працюють на п’яти сценах, виступаючи в найрізноманітніших жанрах. Марко Матвійович мріяв про універсальну трупу, спроможну втілювати на сцені найскладніші завдання. Нині в трупі працюють актори, співаки, танцюристи й музиканти, а всі разом дарують публіці диво театру. У переважно російськомовному Донецьку вистави йдуть українською мовою, а до театру глядачі йдуть, як на свято (жінки у вечірніх сукнях і туфлях на шпильках, а чоловіки в костюмах та смокінгах). Маркові Бровуну вдалося налагодити роботу всіх технічних та адміністративних служб як чіткого єдиного механізму... Вистава «Фредерік, або Бульвар злочину», поставлену режисерами Олексієм Кравчуком та Євгеном Курманом за п’єсою Е.-Е. Шмітта в українському перекладі Нєди Нежданої донеччани присвятили пам’яті Марка Матвійовича. Ця вистава — гімн Театру. Головний герой — знаменитий французький актор Фредерік Леметр (його роль зіграв прем’єр трупи Андрій Романій), котрий заради сцени відмовився від кохання, звертається до публіки: «Залиште сцену для нас, ми ж залишаємо вам життя...», а коли у фіналі на екрані з’являються кадри хроніки, що закарбували Марка Бровуна в різні періоди, то публіка не приховувала сліз.

До речі, на виставі була присутня вся міська еліта, а також перша леді України Людмила Янукович, яка часто відвідує вистави Донецького музично-драматичного театру. Через візити дружини Президента площу перед драмтеатром ще з ранку контролювали посилені частини міліції та державтоінспекції, а за дві години до святкування до них приєдналися «люди в цивільному» — з особистої охорони Людмили Олександрівни.

Після вистави актори, глядачі й почесні гості спілкувалися без протоколу на банкеті. Піднімали келихи шампанського за процвітання театру. Ювіляри приймали подарунки і слухали концерт у виконанні артистів-вокалістів, підспівуючи улюблені пісні хором...

— Наш театр народився в Харкові, але долю свою знайшов у Донецьку. Був період, коли колектив називався Червонозаводським і Сталінським, робітничим та обласним, а в листопаді 2009 року ми стали першим національним театром серед музично-драматичних, — нагадала генеральний директор колективу Наталя ВОЛКОВА. — За плечима нашого театру не лише десятки років, а й сотні вистав. Щорік афіша оновлюється на 10—12 вистав, а це означає, що фактично кожного місяця ми запрошуємо глядачів на прем’єру (нині ніхто з українських театрів не може похвалитися такою насиченою репертуарною політикою. — Т.П.).

— Те, що Донецьк сьогодні називають театральним містом — в цьому є величезна заслуга Марка Бровуна, — наголосив голова НСТД Лесь ТАНЮК. — Кожен театр вимагає ограновування, і таким майстром, геніальним менеджером та лицарем сцени був Марко Матвійович. Важливо, щоб шлях реформ, розпочатий ним, був продовжений. Бровун підняв театр. Він домігся того, що його полюбили глядачі, афішу прикрашають твори національної та світової класики, а в колективі панує творчий дух.

— На цій сцені виступали мої батьки. Тут я поставив дві вистави, і частина мого життя пов’язана з Донецьком, — сказав Станіслав МОЇСЄЄВ, режисер, художній керівник Київського національного театру ім. І. Франка. — Були різні періоди в житті колективу, але те, що зараз театр є лідером за відвідуваністю вистав і за гастролями, — це факт. Смерть Бровуна — важка втрата, але я впевнений, що донеччани впораються, і всі мрії Марка Матвійовича втілять у життя...

У суботу вранці члени київської делегації поїхали на кладовище покласти квіти на могилу Марка Матвійовича — так трапилося, що це було 40 днів, як Бровун пішов у Вічність. А потім подивилися виставу з репертуару Малої сцени «...И превратились в белых журавлей». Сучасну притчу про кохання і смерть Олександра Селіна поставив головний балетмейстер театру Василь Маслій (це його режисерський дебют). Світла і зворушлива історія про те, як важливо в житті отримати другий шанс, як важливо все-таки визнати свої помилки, зуміти пробачити і самому вибачитися, виявити співчуття і розуміння. Ролі виконували: Костянтин Банніков, Іван Безсмолий, Максим Жданович та Олена Мартинова. Слід зазначити оригінальне оформлення вистави — використана пісочна анімація (Тетяна Горіна). Рецензії на вистави читайте в найближчих номерах «Дня».

А після вистави відбулася зустріч керівництва театру, гостей ювілейного святкування, театрознавців із донецькими журналістами. Це була відверта розмова про сьогодення і майбутнє українського театру. Під час дискусії народилася ідея, щоб на базі Донецького муздрамтеатру надати шанс поекспериментувати молодим режисерам — випускникам Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, а співробітники Національного центру Леся Курбаса обіцяли допомогти з оригінальними й цікавими п’єсами сучасних українських драматургів.