Перейти до основного вмісту

Уперше — солярний коловорот

У Національній філармонії вперше прозвучав цикл «Пори року» В’ячеслава Самофалова на вірші Левка Прутика
25 березня, 15:57
В’ЯЧЕСЛАВ САМОФАЛОВ / ФОТО ВОЛОДИМИРА ШИЛОВА

Це чотири слов’янські концерти для мішаного хору. Виконавцям і слухачам було надзвичайно цікаво «...зануритися в сиву давнину традицій стародавньої слов’янської культури, з невичерпних джерел якої розпочинається історія українського народу (це літературний псевдонім композитора В. Самофалова — Левко Прутик!) Для автора музики головним є світ художній і, в жодному разі, композитор не ставить за мету відтворення історичної обрядової точності. Безумовно, така робота не змогла з’явитися на пустому місці. Композитор в достатній мірі познайомився з роботами Б. Рибакова, В. Гнатюка, Ф. Колесси, Г. Лозко, В. Дорошенка, проаналізував особливості народних пісень обрядово-календарного циклу, зробив свої гіпотетичні припущення. «Масляна», «Купальська», «Коляда» та «Осенини» — так називаються на честь найголовніших свят давніх слов’ян концерти В.Самофалова, в яких змальовано чотири солярні божества: Коляда — зимове сонце (Божич-немовля), Ярило — весняне сонце (Сонце-парубок), Дажбог — літнє сонце (Сонце-чоловік), Овсень-Таусень — осіннє сонце (Сонце-старець)...

Уперше в музичній культурі солярний коловорот виконали: Академічний хор ім. П. Майбороди НРКУ під орудою Юлії Ткач та Український народний хор ім. С. Павлюченка КНУКіМ, яким диригував автор. Цей виступ має свою передісторію. Нагадаємо, рік тому на ювілейному концерті маестро вперше було виконані дві частини цього циклу. Здавалося, найскладніше вже позаду. Але наші автори чудово знають на власному досвіді, яким непростим може виявитися саме шлях втілення новаторської художньої ідеї.

Прем’єра була присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. Справжнім господарем художнього слова цього вечора видатний читець Анатолій Паламаренко. Його оксамитовий голос, лагідні, ніби батьківські, інтонації, чаруюча манера переносила слухачів у хвилюючий стан очікування чогось найважливішого та значущого...

Нагадаю, дату цієї прем’єри переносили тричі, й дорога до зали не квітами встелена «...той стріляє, той тікає, той гроші ховає, а той собою, як стіною весь світ заступає...» (Т. Шевченко). Тим цінніше, вартісніше, значуще очищення, яке пережили слухачі в залі філармонії. Прем’єра В’ячеслава Самофалова «Пори року» вже написала свою сторінку в новітній українській музичній культурі.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати