В очікуванні «стрибка»

Напередодні найбільшої книговидавничої події року, Форуму видавців у Львові, який розпочнеться наступного тижня, щоб підсумувати досягнення і проблеми галузі, у Києві,  в приміщенні Українського кризового медіа-центру зібрались вітчизняні культурні менеджери і письменники. Модератором зустрічі виступила президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль. Серед запрошених експертів: поет, засновник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович, письменниця Катерина Бабкіна,  директор видавництва Yakaboo Publishing Оксана Форостина, проектний координатор відділу «Інформація та бібліотека» Goethe-Institut в Україні Марія Шубчик та  президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

НОН-ФІКШН vs. ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

На думку Олександра Афоніна, український книжковий ринок ще не є ринком у повному розумінні цього слова, але й у нинішньому своєму вигляді він не був би можливим без Форуму видавців. «Форум — це точка опору, яка дозволяє запускати механізми книговидавничої справи,  — вважає Олександр Афонін. — Зрушення на книжковому ринку, безперечно, є. Наприклад, постала ніша нон-фікшну, яка ще чотири роки тому була майже порожньою. Протягом минулого року дуже суттєво зросла кількість перекладів — приблизно на 80% у порівнянні з 2015 роком. Водночас різко впала кількість дитячих видань. Загалом стрімке зростання, на яке багато хто очікував, з об’єктивних причин зараз неможливе. Йдеться щонайбільше про поступове нарощування. Кардинальні зміни відбудуться лише за умов масштабних капіталовкладень. І мова тут йде не так про бюджетні кошти, як про кредитну та інвестиційну політику. Сьогодні видавці існують виключно за рахунок обігових коштів. Обсяг грошей, який обертається у книговидавничій галузі, зростає вкрай повільно. Таким чином рухатися до європейського рівня ми будемо дуже довго. Водночас слід розуміти, що будь-які реформи і прогрес починаються зі знання. Невипадково книжкові ринки країн-лідерів на 75% спрямовані на розвиток людини після школи. Ми ж, як і раніше, досі не маємо державної політики у сфері книговидання. Фрагментарні кроки не можуть вирішити проблему — йдеться лише про «латання дірок». Книга як інструмент розвитку особистості і країни повинна вийти на відповідний державний рівень».

За інформацією Олександра Афоніна, у порівнянні з 2015 роком грошовий об’єм українського книжкового ринку майже не змінився і складає близько 110—112 мільйонів доларів. Зростання за цей час дорівнює приблизно 2—2,5 мільйона доларів. До прикладу, в Німеччині минулого року було продано книжок на 9,2 мільярда євро. В Україні основні продажі припадають на дитячу і художню літературу, а віднедавна свою частку ринку почали відвойовувати нон-фікшн та перекладні видання. На думку експерта, 18-відсоткове падіння в ніші вітчизняної художньої жанрової літератури, яке спостерігається протягом поточного року, свідчить про те, що видавці змушені переорієнтувати свої обмежені ресурси саме в цьому напрямі. «Сьогодні читачі чекають не тільки на документалістику, не лише на біографії Хілларі Клінтон чи Ілона Маска, але також на спеціальну літературу, на наукові праці, прикладні дослідження провідних навчальних і наукових закладів світу, — розповідає Олександр Афонін. — На жаль, цієї літератури не вистачає».

Обмеження імпорту російських книжок, яке було запроваджене наприкінці минулого року, на думку експерта, ще не встигло кардинально вплинути на ситуацію на вітчизняному ринку. «Якщо минулого року в Україну було завезено близько 50 тис. назв російських книжок, то цього року йдеться про близько двох тисяч, — розповідає Олександр Афонін. — Запроваджені механізми дуже жорстко контролюють легальний ринок, але залишають поза увагою тіньовий. Водночас кількість піратської продукції почала стрімко зростати. Йдеться передусім про малотиражну літературу, якої нам бракує. Зокрема, нелегально завезені російські наукові видання зросли в ціні у півтора-два рази. Мабуть, таким чином продавці прагнуть компенсувати свої ризики. Але ніхто не задається питанням, звідки на прилавках з’явилися російські книжки 2017 року. Ба більше, відомо, що деякі політики ходять по ринку Петрівка і, не криючись, скуповують їх!»

«Зміни, зумовлені такими рішеннями, це не справа одного чи навіть кількох років, — переконує письменниця Катерина Бабкіна. — Водночас, думаю, ніхто не сумнівається, що вектор, який був обраний, є правильним, і, зрештою, він принесе очікувані позитивні результати для вітчизняного книжкового ринку». Як зізналася Катерина Бабкіна, для неї позитивним сигналом є те, що вона може дозволити собі жити лише за рахунок власної творчості, хоча ще п’ять років тому це було неможливим. Водночас, на думку президента ГО «Форум видавців» Олександри Коваль, коли в Україні на душу населення буде щороку видаватися хай не три-п’ять, як у розвинених країнах, але хоча б дві книжки, ми зможемо впевнено сказати, що система працює, і ми рухаємось у правильному напрямі.

ДЕРЖАВА ЯК ПОПУЛЯРИЗАТОР?

Ще одна тема, яка викликала жваве обговорення серед експертів, — це популяризація читання. З появою Українського інституту книги вона має стати частиною державної політики. «Форум видавців порушує тему створення державної програми з популяризації читання ще з середини 2000-х років, — розповідає, відповідаючи на запитання «Дня», Олександра Коваль. — Ефективність подібних програм можемо спостерігати на прикладі багатьох країн світу. Якби вони не були потрібними, то США, Великобританія, Німеччина, Франція, Індія та інші країни не приділяли б цьому такої великої уваги. Так, популяризація читання     — це справа держави, але вона потребує підтримки на всіх рівнях. Насамперед йдеться про систему освіти, ЗМІ, бібліотеки».

За словами проектного координатора відділу «Інформація та бібліотека» Goethe-Institut в Україні Марії Шубчик, в Німеччині формування в суспільства читацьких компетенцій та звички читати традиційно є частиною державної політики. Відповідні програми розраховані на різні верстви населення: дітей, дорослих, людей похилого віку. Спрямовані на них кошти ділять між собою бібліотеки та інституції, які займаються конкретними проектами. Крім того, в Німеччині діє великий «Фонд сприяння читання». Про ефективність такої політики свідчить статистика залучення німецького суспільства до процесу читання, яка є суттєво вищою за українську. На думку Марії Шубчик, запорукою успіху програм популяризації має бути гнучкість методик, яка дозволятиме підлаштовуватись під нові формати й запити аудиторії. А Олександр Афонін, у свою чергу, наголосив на необхідності подолання властивого українському бюрократичному апарату вузьковідомчого  підходу. На думку експерта, над програмами з популяризації читання має працювати не лише Український інститут книги, а й всі інші структури, відповідальні за гуманітарну політику.

Немає сумніву, що краще за будь-яку статистику про стан справ на вітчизняному книговидавничому ринку свідчитиме Форум видавців, який триватиме протягом 13—17 вересня. До Львова з’їдуться чи не всі активні видавці України. Асортимент, який вони представлять, а також близько 900 літературних, мистецьких, освітніх і соціальних заходів дадуть змогу відвідувачам об’єктивно оцінити ситуацію.

Нагадуємо, що у п’ятницю, 15 вересня, у Палаці Потоцьких креативна команда «Дня» представить новинку з серії «Україна Incognita»  — «Корона або Спадщина Королівства Руського». Ще до виходу книги передзамовлення на сайті оформили близько 250 читачів! Нове видання, а також вся Бібліотека «Дня» чекатиме на вас на стенді 306. До зустрічі у Львові!