Велике, величне, релігійне, світське

«Велике і величне» — це понад 1000 творів українського мистецтва із 35 провідних музеїв та з приватних колекцій Ігоря Воронова (Київ), Ігоря Диченка (Київ), Тараса Максим’юка (Одеса), Дмитра Горбачова (Київ), родини Новаківських (Львів), родини Лисиків (Львів).

Проект має на меті продемонструвати найяскравіші сторінки історії українського мистецтва від доби палеоліту, Трипілля, античних міст Північного Причорномор’я, крізь давньоруське, барокове, класицистичне мистецтво до сецесії, модернізму та постмодерну.

Найдавніші зразки церковного мистецтва — хрести-енколпіони, яким уже майже 1000 років. Трохи молодшим (ХІІ століття) є рукопис Апостола, відомий під назвою Кристинопільський (колекція Львівського історичного музею) — одна з найдавніших писемних пам’яток, що збереглися на території України.

Фоторепортаж: Віктор ЯНУКОВИЧ: «Християнство мало вирішальне значення…»

Серед рідкісних авторських ікон Самбірської школи доби Ренесансу (колекція музею «Дрогобиччина») — роботи Василя Глібкевича з Церкви святого Юра в Дрогобичі, щойно внесеної до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і художника Федуска із Самбора — ілюстратора легендарного Пересопницького Євангелія. Не менш цікавими є барокові іконописні пам’ятки з родового собору останнього гетьмана України Кирила Розумовського (колекція Національного заповідника «Чернігів стародавній»).

У залах «Мистецького Арсеналу» виставлено найдавніші на території України музичні інструменти — вік цих артефактів, зроблених із кісток мамонта, сягає 14 тисяч років. Інші археологічні сенсації: унікальне золоте вбрання знатної скіф’янки   з   Рижанівського кургана на Черкащині (колекція Інституту археології НАНУ), а також знайдені 2008 роцку на території Херсонеса античні фрески кінця ІІ — початку ІІІ стст. н.е. — останні вперше експонують за межами заповідника «Херсонес Таврійський».

Окрасою «Великого та величного» є, безумовно, колекція скульптури Іоана Георга Пінзеля. Пінзель — видатний скульптор епохи зрілого бароко і маньєризму (XVIII ст.), загадковий митець, сліди якого губляться в історії. Його роботи були відкриті й врятовані від знищення у радянські часи подвижником музейної справи Борисом Возницьким. «Галицький Мікеланджело» нарешті здобув заслужену світову славу після тріумфальної виставки у паризькому Луврі взимку 2012—2013 рр. Приємно, що гості «Мистецького Арсеналу» побачать більше, ніж відвідувачі Лувру: крім широко відомих укритих золотом фігур представлено кілька нефарбованих робіт, котрі через великий розмір не змогли транспортувати до Парижа — зокрема, «Святий Яким» і «Свята Єлизавета» із костелу Непорочного зачаття в Городенці.

Організатори «Великого і величного» зібрали вражаючу добірку живопису: твори найвідомішого російського портретиста часів Катерини ІІ, українця Володимира Боровиковського (Полтавський художній музей імені М. Ярошенка), сакрального монументаліста Миколи Ге (Харківський художній музей), майстра жанрової картини та співця українського побуту Миколи Пимоненка, академіка Петербурзької Академії мистецтв, співавтора розписів Володимирського собору в Києві й володаря титулу найкращого рисувальника Рима Вільгельма Котарбінського (Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького) і, звісно, полотна геніїв українського наїву — Марії Приймаченко і Ганни Собачко-Шостак (Національний музей народного декоративного мистецтва). Авангард і модерн так само репрезентують великі імена, пов’язані з українською землею, — Олександра Екстер (Музей театрального, музичного та кіномистецтва України) і Казимир Малевич (з нашого «сільського Лувру» — історико-художнього музею села Пархомівка Краснокутського р-ну Харківської обл.)

Частину виставкового простору віддано сучасним художникам — як старшому поколінню (Анатолій Криволап, Тиберій Сільваші, Віктор Сидоренко, Микола Малишко, Микола Маценко, Олександр Сухоліт), так і молодим експериментаторам: обдарований харків’янин Роман Мінін у вітражах із серії «Світло шахтаря» замикає жанрові картинки з життя сучасників у міфологізований простір фрагментів-клейм житійної ікони, Володимир Кузнецов у серії муралів «Коліївщина» інтерпретує сучасні соціальні катаклізми в композиційній схемі Страшного суду, Степан Рябченко поєднує естетику неонової реклами із сакральними сюжетами, а великі темні силуети з проекту «На пам’ять» учасника цьогорічної Венеційської бієнале Гамлета Зіньківського перегукуються з величними постатями фресок у давньоруських соборах.

Виставка «Велике і величне» триватиме до 22 вересня.

P.S. На 1-й стор. представлено ікону, яка багатьом із нас вперше відкриє роботи Федуска із Самбора — одного з найвизначніших художників Галичини другої половини XVI століття — ілюстратора Пересопницького Євангелія, на якому присягають українські президенти.