Відкриваючи Михайла Петренка

Дивлюсь я на небо

та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже,

ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари,

подальше од світу,

Шукать собі долі,

на горе привіту...

Якби Михайло Миколайович Петренко (1817—1862), обдарований український поет романтичного напряму, написав лише цей вірш (а популярність його є настільки великою, що дехто й досі вважає слова твору народними; інші ж щиро переконані, що автором поезії є... Тарас Шевченко!) — то й досі його ім’я назавжди залишилось би в історії вітчизняної літератури. Проте перу Петренка належить ще ціла низка поетичних публікацій («Дума про батька», «Гей, Іване, пора...», «Іван Кучерявий», «Недуг»), надрукованих в альманахах й збірниках 40-х років ХІХ ст. («Молодик», «Сніп», «Южный русский сборник» тощо). І робота з виявлення текстологічного редагування та узагальнення творчої спадщини Михайла Петренка — це справа копітка, непроста й тривала. Проте — воістину вдячна і шляхетна; адже можна стверджувати, що цьому поету «не пощастило» (або не зовсім пощастило) в оцінці нащадків: і досі Петренко належно не пошанований, вивчення його життєвого та творчого шляху, по суті, лише розпочинається. А це вкрай несправедливо.

Цю несправедливість уже багато років прагне виправити Олександр Петренко — нащадок чудового поета. Плодом його тривалих зусиль стало узагальнене видання «Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко», щойно випущене київським видавництвом «Профі». Це справжня енциклопедія «петренкознавства» (термін цілком правильний: по-перше, автор пісні «Дивлюсь я на небо...» цілком заслуговує на те, щоб його творчість стала окремою темою досліджень фахівців-літературознавців; по-друге, тут іще воістину «непочатий край» роботи — досить лише сказати, що навіть дата смерті Михайла Петренка — 1862 рік — була точно встановлена, доведена й документально зафіксована тільки нещодавно!). Причому важливим є те, що у роботі над книжкою брали активну участь науковці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, зокрема кандидати філологічних наук С. Гальченко та М. Бондар, що, звичайно, піднесло науковий рівень видання. Спеціально для книжки заслужений художник України О. Чередниченко створив портрет Михайла Петренка, який прикрашає обкладинку.

Відкривши ці сторінки, небайдужий читач дізнається практично про все, що на сьогодні вдалося встановити дослідникам-»петренкознавцям» (передовсім Олександру Петренку): науково вивірені тексти всіх відомих зараз творів поета; всі, без винятку, публікації Петренка і, головне, про Петренка, починаючи з перших його віршів 1841 р. і до наших днів (а це — декілька сотень сторінок); стисла біографічна довідка про Михайла Петренка та його родовід. Причому важливо підкреслити, що вивчення творчості поета приносить буквально щодня нові плоди: зовсім нещодавно була віднайдена його драматична дума «Найда» (фрагменти її надруковано в книжці), днями пан Олександр Петренко (до речі, він є кандидатом хімічних наук) повідомив, що знайшов документальні дані про трьох дітей поета, про яких раніше нічого не було відомо. Отже, пошуки дослідників обіцяють попереду нові, можливо, навіть сенсаційні, знахідки.