Як народжуються артисти?

Ім’я професора Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, народної артистки України Валентини Зимньої увійшло до числа знакових постатей Всеукраїнської Премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Цей рік для Валентини Іванівни знаковий: відзначає 40 років викладацької праці, випускає 10-й акторський курс і святкує 85-річчя! Свої ювілеї В.І. Зимня вирішила відзначити на сцені рідного Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Тут до Міжнародного дня театру відбудеться її творчий вечір, в якому братимуть участь її вихованці.

До Чернівців молода актриса Валентина Зимня приїхала за направленням відразу по закінченню Київського театрального інституту. Тут на сцені Чернівецького музично-драматичного театру вона зробила свої перші кроки у велике мистецтво і стала однією з найулюбленіших актрис, перлиною «театру цікавих акторських індивідуальностей», яким, на думку московського критика А.Спиридонової, був на той час Чернівецький театр. Проте не тільки історія славного театру привабила Валентину Іванівну, а й сама Буковина. Вона і сьогодні з особливим трепетом і захопленням розповідає своїм вихованцям про Чернівці, Буковину та Театр ім. О.Кобилянської.

«Для мене Буковина — не лише робота в театрі, а й подарунок долі, середовище, яке виховувало, підтримувало високу культуру почуттів, відповідало моїм естетичним устремлінням», — зізнається В.Зимня. За 19 років творчої праці у Чернівцях актриса зіграла понад 60 провідних ролей! Серед них: Тетяна («У неділю зілля копала»), Анна («Земля»), Санда («Вовчиха») — за О.Кобилянською, Катрін («Матінка Кураж» Б.Брехта), «Різдво в домі пана Куп’єло» Едуардо де Філіппо, Таня («Юність моя» А.Школьніка)...

1969 року родина актриси переїздить до Києва, де Валентина Іванівна розпочинає педагогічну працю в Київському театральному інституті імені І.К. Карпенка-Карого. Тут її висока професійна майстерність, гарна акторська школа переросли у магію наставника і вчителя. Вихованці Зимньої, серед яких двадцять чотири заслужені та народні артисти (!), шанують її і вдячні саме за те, що вона зробила з них вправних носіїв різних персонажів, здатних не тільки на мистецьку достовірність, а й на власну позицію щодо персонажа.

— Педагог — це окрема професія, це покликання, це талант, — вважає Валентина ЗИМНЯ. — Мої вчителі — завідувач кафедри майстерності актора Михайло Карасьов та Михайло Верхацький, який тоді вів перший курс (саме з його легкої руки я почала викладати самостійно майстерність актора спочатку на курсі Володимира Неллі).

—  В інституті ви з 1969 року, а святкуєте 40-річчя педагогічної діяльності?

—  Річ у тім, що тільки з 1973 року маю статус художнього керівника акторського курсу.

—  За цей час студенти дуже змінилися?

—  Звичайно, як зрештою і наше життя. Здається, ще не так давно важко було зняти у студента м’язові та психологічні затиски, а сьогодні вже важко зібрати його розхристані почуття. Бо нині як інтимна, так і соціальна культура людини спрощена, а емоційні сприйняття — куці. Тому в університеті народжуємося заново — і тоді відкриваються їхні зболені серця та громадянські пристрасті, болісна потреба у прекрасному, що прагне духовних одкровень... Мені важливо, щоб студенти усвідомили, що вони осягають у собі особистість. Це потрібно для будь-якої ролі. Актор мусить уміти бачити, чути, не закриватися від поганого (бо мені це не потрібно). Бути відкритим — це шлях у вигадку, крок до вищого. Найголовніше — відшукати в кожному студентові його природу (якщо вона ще не викривлена й остаточно не зіпсована). Актор має бути достовірним, але у вимислі, він повинен мати яскраву уяву та природну здатність зробити уявне реальністю. Вільна акторська імпровізаційна поведінка відрізняється від побутової певною роздвоєністю. Виконавець контролює інструмент, який працює. У цьому складність і радість творчого процесу. І моє завдання — навчити студента, передавати свій досвід.

— Але щоб цього досягти...

— Треба забути про себе і бачити тільки студента, особистість. Театральний педагог — професія жертовна. Я щаслива, що в цьому себе знайшла. Колись мені снилися мої ролі (адже роль оселяється і довго живе в тобі), а тепер сняться студенти — приходять зі своїм болем, відчаєм, радощами. Приходять не лише уві сні, не лише у свята, приходять, коли мені важко. Отже, є учні, є послідовники — і які!

Сьогодні достатньо назвати лише кілька відомих імен-випускників професора Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого Валентини Зимньої: актори Анатолій Гнатюк, Петро Мага, Інна Капінос, Тарас Жирко, Іван Бринецький, Володимир Петрів, Сергій Озиряний, Лілія Ребрик, Сніжана Єгорова; кінорежисер Олесь Санін, Василь Вовкун, екс-міністр культури і туризму України (2007—2010 рр.)...